Шама білоголова
| Шама білоголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
,_Sabah,_Borneo_(8066938041).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Copsychus stricklandii Motley & Dillwyn, 1855 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Kittacincla stricklandii Kittacincla malabarica stricklandii Copsychus malabaricus stricklandii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ша́ма білоголова[2] (Copsychus stricklandii) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає на Калімантані та сусідніх островах[3]. Вид названий на честь британського орнітолога Г'ю Едвіна Стрікланда[4]. Раніше вважався підвидом білогузої шами, однак був визнаний окремим видом.
.jpg)
Довжина птаха становить 21-28 см, враховуючи хвіст довжиною 7 см, вага 31-42 г. Верхня частина тіла, горло і груди синювато-чорні, на тімені і надхвісті білі плями, решта нижньої частини тіла контрастно руда. Залом білоголові шами є дуже схожими на білогузих шам підвиду C. m. suavis, з якими вони гібридизуються в місці перетину їх ареалів, однак вирізняються білою плямою на голові. Представники підвиду C. s. barbouri є приблизно на 20% більшими за представників номінативного підвиду, хвіст у них повністю чорний.
Виділяють три підвидів:[5]
- C. s. stricklandii Motley & Dillwyn, 1855 — північний Калімантан і острови Банггі[en] (на північ і північний схід від Калімантану);
- C. s. barbouri (Bangs & Peters, JL, 1927) — Маратуа[id] (на північний схід від Калімантану).
Білоголові шами мешкають в Індонезії, Малайзії і Брунеї. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в рідколіссях, чагарникових і мангрових заростях, на плантаціях і в садах. Живляться коахами та іншими безхребетними.
- ↑ BirdLife International (2016). Copsychus stricklandii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 листопада 2022
- ↑ Copsychus stricklandii у базі Avibase.
- ↑ Phillipps, Quentin; Phillipps, Karen (2011). Phillipps’ Field Guide to the Birds of Borneo. Oxford, UK: John Beaufoy Publishing. ISBN 978-1-906780-56-2.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 367. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
