| dbo:abstract
|
- بدأ تاريخ الاكتشاف العلمي للتغير المناخي في أوائل القرن التاسع عشر عندما اشتبه لأول مرة بالعصور الجليدية وغيرها من التغيرات في المناخ قديما وعندما عرّفت ظاهرة الدفيئة الطبيعية لأول مرة؛ وفي نهايات القرن التاسع عشر ناقش العلماء لأول مرة أن انبعاثات الغازات الدفيئة الصادرة عن البشر قد تغير المناخ، وكان العديد من علماء تغير المناخ النظريين الآخرين أكثر تقدمًا فضموا قوى أخرى من البراكين إلى التغيرات الشمسية؛ وقد عبر توماس إيديسون رائد التقنية الكهربائية عن قلقه بخصوص التغير المناخي وأيد الطاقة المتجددة في ثلاثينيات القرن العشرين؛ وفي الستينيات أصبح تأثير الاحترار الناتج عن ثاني أوكسيد الكربون يزداد وضوحًا؛ وأشار بعض العلماء أيضًا إلى أن النشاطات البشرية التي تنتج العوالق الجوية (مثال التلوث) يمكن أن يكون لها تأثير مبرّد أيضًا. وخلال السبعينيات ازداد تأييد الرأي العلمي لوجهة النظر القائلة بارتفاع درجة الحرارة؛ وبحلول التسعينيات ومع تقدم دقة النماذج الحاسوبية وعمليات الرصد أُكدت نظرية ميلانكوفيتش عن العصور الجليدية، وتشكل رأي بالإجماع يقول: إن للغازات الدفيئة دور عميق في معظم التغيرات المناخية، وإن الانبعاثات الناتجة عن الإنسان أدت إلى احترار عالمي يمكن ملاحظته. ومنذ التسعينيات، ضمت الأبحاث العلمية عن التغير المناخي مناهج متعددة وتوسعت؛ وقد وسعت الدراسات مداركنا عن العلاقات العرضية والروابط مع البيانات التاريخية والقدرة على نمذجة التغير المناخي رقميًا؛ وقد لخصت أبحاث هذه الفترة في تقارير التقييم التي قام بها الفريق الحكومي الدولي المعني بتغير المناخ. إن التغير المناخي -الذي قُدمت له تفسيرات كثيرة- هو تغيير هام ودائم في التوزيع الإحصائي لنماذج الطقس عبر فترات تتراوح بين عقود إلى ملايين السنوات؛ وقد يكون تغيرًا في متوسط الحالة الجوية، أو في توزع الطقس حول الحالة الجوية المتوسطة (مثل الأحداث الجوية الأقل أو الأكثر قساوة). تسبب التغير المناخي عدةُ عوامل منها العمليات التي تجري في المحيط (مثل دورات المحيطات) والعمليات الحيوية (كالنباتات) والتغيرات في الأشعة الشمسية التي تتلقاها الأرض وتكتونيات الصفائح والاندلاعات البركانية وتغيرات العالم الطبيعي الناتجة عن الإنسان، وهذا التأثير الناتج عن الإنسان يسبب حاليًا الاحترار العالمي، وغالبًا ما يستخدم «التغير المناخي» لوصف التأثيرات الخاصة بالإنسان. (ar)
- Η ιστορία της επιστήμης της κλιματικής αλλαγής περιγράφει την ανακάλυψη και τη διερεύνηση των γεγονότων κλιματικής αλλαγής στο πλαίσιο των γεωλογικών και των ιστορικών χρονικών περιόδων, συμπεριλαμβανομένης της υπερθέρμανσης του πλανήτη που λαμβάνει χώρα από τον 20ο αιώνα. Η συστηματική έρευνα για τις φυσικές κλιματικές αλλαγές ξεκίνησε το πρώτο μισό του 19ου αιώνα με τη σταδιακή ανοικοδόμηση των κύκλων της Εποχής των Παγετώνων και άλλων κλιματικών περιβαλλοντικών αλλαγών στο πλαίσιο της παλαιοκλιματολογίας και της τεταρτογενούς επιστήμης. Ήδη στα τέλη του 19ου αιώνα, υπήρχαν υποψίες για τις ανθρώπινες επιδράσεις στο κλιματικό σύστημα της Γης μέσω των αερίων του θερμοκηπίου, αλλά οι αντίστοιχοι υπολογισμοί αμφισβητήθηκαν σε μεγάλο βαθμό μέχρι τη δεκαετία του 1960. Λεπτομερείς περιγραφές της ιστορίας της επιστήμης της κλιματικής αλλαγής, ιδίως της ανθρωπογενούς κλιματικής αλλαγής που διαπιστώθηκε κατά τη διάρκεια του 20ου αιώνα, υπάρχει, για παράδειγμα, στο Κεφάλαιο 1 της Τέταρτης Έκθεσης Αξιολόγησης της Διακυβερνητικής Επιτροπής για την Κλιματική Αλλαγή (IPCC) και με περισσότερες λεπτομέρειες από τον Αμερικανό φυσικό και ιστορικό της επιστήμης Σπένσερ Γουάρτ. Ενώ το φαινόμενο του θερμοκηπίου ανακαλύφθηκε ήδη από το 1824, το φαινόμενο θέρμανσης του κλίματος από τη σταθερά αυξανόμενη συγκέντρωση διοξειδίου του άνθρακα στην ατμόσφαιρα της Γης μπορούσε να ποσοτικοποιηθεί μόνο προς το τέλος της δεκαετίας του 1950 λόγω βελτιωμένων μεθόδων μέτρησης και ευρύτερης βάσης δεδομένων. Αν και ορισμένοι επιστήμονες διατύπωσαν την άποψη ότι η ανθρωπογενής ατμοσφαιρική ρύπανση θα μπορούσε επίσης να συμβάλλει στη μείωση της θερμοκρασίας, η έρευνα για το κλίμα ευνόησε όλο και περισσότερο την υπόθεση της αύξησης της θερμοκρασίας από τα μέσα της δεκαετίας του 1970. Τη δεκαετία του 1990, τα περαιτέρω αναπτυγμένα υπολογιστικά μοντέλα και η βαθύτερη κατανόηση των ψυχρών εποχών οδήγησαν στην ακόλουθη συναίνεση: Τα αέρια του θερμοκηπίου διαδραματίζουν σημαντικό ρόλο στην κλιματική αλλαγή και οι εκπομπές που προκαλούνται από τον άνθρωπο είναι κυρίως υπεύθυνες για τη συνεχιζόμενη υπερθέρμανση του πλανήτη. (el)
- Die Forschungsgeschichte des Klimawandels beschreibt die Entdeckung und Untersuchung von Klimawandel-Ereignissen im Rahmen geologischer und historischer Zeiträume, einschließlich der seit dem 20. Jahrhundert stattfindenden globalen Erwärmung. Die systematische Erforschung von natürlichen Klimawechseln begann in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts mit der allmählichen Rekonstruktion der Eiszeit-Zyklen und anderen klimatisch bedingten Umweltveränderungen im Rahmen der Paläoklimatologie und der Quartärforschung. Bereits Ende des 19. Jahrhunderts wurden menschliche Einflüsse auf das Erdklimasystem über Treibhausgase vermutet, entsprechende Berechnungen wurden aber bis in die 1960er Jahre hinein stark angezweifelt. Detaillierte Darstellungen zur Forschungsgeschichte des Klimawandels, insbesondere zu der im Laufe des 20. Jahrhunderts feststellbaren anthropogenen Klimaveränderung, finden sich beispielsweise im 1. Kapitel des Vierten Sachstandsberichts des IPCC und ausführlicher bei dem US-amerikanischen Physiker und Wissenschaftshistoriker Spencer R. Weart. Eine auf der Arbeit von Spencer Weart basierende deutschsprachige Ausarbeitung findet sich auf der Homepage von Skeptical Science. Während der Treibhauseffekt bereits im Jahr 1824 entdeckt wurde, konnte die klimaerwärmende Wirkung der stetig ansteigenden Konzentration von Kohlenstoffdioxid in der Erdatmosphäre aufgrund verbesserter Messmethoden und einer breiteren Datenbasis erst gegen Ende der 1950er Jahre quantifiziert werden. Zwar stellten einige Wissenschaftler fest, dass die vom Menschen verursachte Luftverschmutzung das Klima auch abkühlen könne, es wurde von der Klimaforschung aber ab Mitte der 1970er Jahre zunehmend die Annahme einer Erwärmung favorisiert. In den 1990er Jahren bildete sich durch weiterentwickelte Computermodelle und ein tieferes Verständnis der Kaltzeiten folgender Konsens heraus: Treibhausgase spielen beim Klimawandel eine große Rolle, und durch den Menschen verursachte Emissionen sind für die laufende globale Erwärmung hauptverantwortlich. (de)
- The history of the scientific discovery of climate change began in the early 19th century when ice ages and other natural changes in paleoclimate were first suspected and the natural greenhouse effect was first identified. In the late 19th century, scientists first argued that human emissions of greenhouse gases could change Earth's energy balance and climate. Many other theories of climate change were advanced, involving forces from volcanism to solar variation. In the 1960s, the evidence for the warming effect of carbon dioxide gas became increasingly convincing. Some scientists also pointed out that human activities that generated atmospheric aerosols (e.g., "pollution") could have cooling effects as well. During the 1970s, scientific opinion increasingly favored the warming viewpoint. By the 1990s, as the result of improving the fidelity of computer models and observational work confirming the Milankovitch theory of the ice ages, a consensus position formed: greenhouse gases were deeply involved in most climate changes and human-caused emissions were bringing discernible global warming. Since the 1990s, scientific research on climate change has included multiple disciplines and has expanded. Research has expanded our understanding of causal relations, links with historic data, and abilities to measure and model climate change. Research during this period has been summarized in the Assessment Reports by the Intergovernmental Panel on Climate Change. Climate change, broadly interpreted, is a significant and lasting change in the statistical distribution of weather patterns over periods ranging from decades to millions of years. It may be a change in average weather conditions or in the distribution of weather around the average conditions (such as more or fewer extreme weather events). Climate change is caused by factors that include oceanic processes (such as oceanic circulation), biotic processes (e.g., plants), variations in solar radiation received by Earth, plate tectonics and volcanic eruptions, and human-induced alterations of the natural world. This last effect is currently causing global warming, and "climate change" is often used to describe human-specific impacts. (en)
- L'histoire de la recherche sur le changement climatique décrit la découverte et l'étude des événements liés au changement climatique dans le contexte de périodes géologiques et historiques, notamment le réchauffement planétaire qui se produit depuis le XXe siècle. L'étude systématique des changements climatiques naturels a commencé dans la première moitié du XIXe siècle avec la reconstruction progressive des cycles glaciaires et d'autres changements environnementaux induits par le climat dans le cadre de la paléoclimatologie et de la recherche sur le Quaternaire. L'influence de l'homme sur le système climatique de la Terre par le biais des gaz à effet de serre a été soupçonnée dès la fin du XIXe siècle, mais les calculs correspondants ont été fortement mis en doute jusque dans les années 1960. Des descriptions détaillées de l'histoire de la recherche sur le changement climatique, en particulier sur le changement climatique anthropique observé au cours du XXe siècle, peuvent être trouvées, par exemple, dans le premier chapitre du quatrième rapport d'évaluation du GIEC et de manière plus détaillée par le physicien et historien des sciences américain Spencer R. Weart. Alors que l'effet de serre a été découvert dès 1824, l'effet de réchauffement du climat dû à l'augmentation constante de la concentration de dioxyde de carbone dans l'atmosphère terrestre n'a pu être quantifié que vers la fin des années 1950, grâce à l'amélioration des méthodes de mesure et à l'élargissement de la base de données. Bien que certains scientifiques aient noté que la pollution atmosphérique d'origine humaine pouvait également refroidir le climat, la recherche climatique a de plus en plus privilégié l'hypothèse d'un réchauffement à partir du milieu des années 1970. Dans les années 1990, des modèles informatiques plus avancés et une meilleure compréhension des périodes froides ont conduit au consensus suivant : les gaz à effet de serre jouent un rôle majeur dans le changement climatique, et les émissions d'origine humaine sont principalement responsables du réchauffement planétaire en cours. (fr)
- La historia de la ciencia del cambio climático se inició a principios del siglo XIX cuando se sospechó por primera vez de las épocas glaciares y otros cambios naturales en el [paleoclima], y se identificó el [efecto invernadero] natural. A finales del siglo XIX, los científicos ya argumentaron que las emisiones humanas del efecto invernadero podrían cambiar el clima, pero los cálculos fueron cuestionados. Muchas otras teorías del cambio climático estaban más avanzadas, involucrando fuerzas que iban desde el vulcanismo hasta la variación solar. En los años 60 del siglo XX, el efecto de calentamiento atmosférico producido por el dióxido de carbono se hizo cada vez más convincente, aunque algunos científicos también apuntaron que las actividades humanas, en la forma de aerosoles atmosféricos (por ejemplo la contaminación), podrían también tener un efecto de enfriamiento. Durante los años 70 del siglo XX, la opinión de los científicos estaba cada vez más a favor de los puntos de vista del calentamiento. Para los años 90, como resultado de las mejoras de la fidelidad de los modelos informáticos y del trabajo observacional que confirma la teoría de Milankovitch de las épocas glaciares, se llegó al consenso de que el efecto invernadero estuvo involucrado en la mayoría de los cambios climáticos, y de que las emisiones humanas traían serios problemas de calentamiento global. Desde entonces, la mayoría de los trabajos científicos han sido orientados a la producción de informes del Grupo Intergubernamental de Expertos sobre el Cambio Climático. (es)
- Theophrastus adalah murid dari Aristoteles yang berasal dari Yunani, dianggap sebagai tokoh yang pertama kali menemukan siklus perubahan iklim. Hal ini diakui oleh American Institute of Physics. Theophrastus melakukan penelitian yang menghasilkan spekulasi bahwa tanah rawa yang dikeringkan menyebabkan tanah yang lainnya mengalami dampak. Pendapat lainnya yaitu, hutan yang gundul mengakibatkan suhu bumi naik. Hal ini mengakibatkan tutupan awan di suatu daerah, serta menyebabkan curah hujan menurun dan suhu bumi meningkat. Setelah tiga dekade berlalu dari hasil penelitian Theophrastus, masuklah pada suatu zona yang dinamakan era industri. Pada saat itu Svante Arrhenius mengemukakan bahwa hasil dari pembakaran batu bara mengakibatkan peningkatan jumlah karbon dioksida di udara. Pada tahun 1957, seorang ilmuwan dari Amerika Serikat memulai penelitiannya mengenai jumlah konsentrasi karbon dioksida yang ada di atmosfer bumi. Pada tahun 1997, istilah global warming atau pemanasan global mulai dipopulerkan oleh . Ia berpendapat, bahwa hasil dari pembakaran fosil, dapat menghancurkan bumi secara perlahan. 1.
* (in)
- 地球温暖化に関する動きの歴史（ちきゅうおんだんかにかんするうごきのれきし）では、地球温暖化の研究、対策などの歴史を述べる。 (ja)
- Історія наукових відкриттів про зміну клімату почалася на початку 19-го століття, коли вчені запідозрили про льодовикові ери та інші природні зміни клімату Землі в минулому, і вперше виявили природний парниковий ефект. Наприкінці 19-го століття вчені вперше почали стверджувати, що людські викиди парникових газів можуть змінити клімат. Відтоді висунуто багато інших теорій зміни клімату, наприклад, під впливом вулканічної діяльності та внаслідок зміни сонячної активності. У 1960-х роках думки про нагрівальний ефект діоксиду вуглецю стали більш переконливими, хоча деякі вчені також зазначали, що діяльність людини у вигляді атмосферних аерозолів (наприклад, «забруднення») також може спричинити охолодження. У 1970-х роках наукова думка все більше схилялася в бік визнання потепління як наслідку дії парникових газів. До 1990-х років завдяки підвищенню надійності комп'ютерних моделей і спостережень, що підтвердили теорію Міланковича про льодовикові ери, переважна більшість вчених прийшла до консенсусу, що парникові гази відіграли значну роль у більшості кліматичних змін, а людські викиди вже запустили механізм значного глобального потепління. Від 1990-х років наукові дослідження зі зміни клімату включили в себе багато нових дисциплін і розширилися, значно покращивши наше розуміння причинно-наслідкових зв'язків, зв'язків з історичними даними та здатність чисельно змоделювати кліматичні зміни. Останню за часом роботу підсумувала в своїй оцінковій доповіді Міжурядова група експертів з питань змін клімату. Зміна клімату — це істотна і довготривала зміна в статистичному розподілі погодних малюнків за періоди від десятиліть до мільйонів років. Це може бути зміна в середніх погодних умовах, або в розподілі погоди навколо середніх умов (наприклад, при більш або менш екстремальних погодних явищах). Зміни клімату викликані факторами, які включають океанічні процеси (наприклад, океанічну циркуляцію), біотичні процеси, зміни в інтенсивності сонячного випромінювання, яке отримує Земля, тектонікою плит і виверженнями вулканів, а також антропогенними змінами природного світу; саме ці антропогенні зміни нині викликають глобальне потепління, і термін «зміна клімату» часто використовують, щоб описати особливий вплив людини на природу. (uk)
- История научных исследований изменения климата имеет своей отправной точкой начало 19-го века, когда учёные впервые узнали о ледниковых периодах и других естественных изменениях климата Земли в прошлом и впервые обнаружили парниковый эффект. В конце 19-го века учёные впервые начали утверждать, что человеческие выбросы парниковых газов могут изменить климат. После этого было выдвинуто много других теорий изменения климата, например, под влиянием вулканической деятельности и вследствие изменения солнечной активности. В 1960-х годах теоретические построения о нагревающем воздействии диоксида углерода стали более убедительными, хотя некоторые учёные отмечали, что антропогенные атмосферные аэрозоли (в виде «загрязнений») могут давать охлаждающий эффект. В 1970-х годах научная мысль все больше склонялась в сторону признания потепления в результате действия парниковых газов. К началу 1990-х годов благодаря повышению надёжности компьютерных моделей и наблюдениям, подтвердившим теорию Миланковича о ледниковых периодах, подавляющее большинство ученых пришло к консенсусу, что парниковые газы сыграли значительную роль в большинстве климатических изменений, а человеческие выбросы углекислого газа уже запустили механизм значительного глобального потепления. С 1990-х годов научные исследования по изменению климата включили в себя много новых дисциплин и расширились, значительно улучшив наше понимание причинно-следственных отношений, связей с историческими данными, и нашу способность численно моделировать климатические изменения. Последнюю по времени работу подытожила в своих оценочных докладах Межправительственная группа экспертов по изменению климата. Изменение климата — это существенные и длительные изменения в статистическом распределении погодных паттернов за периоды от десятилетий до миллионов лет. Это могут быть изменения в средних погодных условиях, или в распределении погоды вокруг этих средних условий (например, большее или меньшее число экстремальных погодных явлений). Изменения климата вызваны факторами, которые включают процессы в океане (например, океаническую циркуляцию), биотические процессы, изменения в интенсивности солнечного излучения, извержения вулканов, а также антропогенные изменения природного мира; именно эти антропогенные изменения сейчас вызывают глобальное потепление, и термин «изменение климата» часто используют, чтобы описать особую форму влияния человека на природу. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- 地球温暖化に関する動きの歴史（ちきゅうおんだんかにかんするうごきのれきし）では、地球温暖化の研究、対策などの歴史を述べる。 (ja)
- بدأ تاريخ الاكتشاف العلمي للتغير المناخي في أوائل القرن التاسع عشر عندما اشتبه لأول مرة بالعصور الجليدية وغيرها من التغيرات في المناخ قديما وعندما عرّفت ظاهرة الدفيئة الطبيعية لأول مرة؛ وفي نهايات القرن التاسع عشر ناقش العلماء لأول مرة أن انبعاثات الغازات الدفيئة الصادرة عن البشر قد تغير المناخ، وكان العديد من علماء تغير المناخ النظريين الآخرين أكثر تقدمًا فضموا قوى أخرى من البراكين إلى التغيرات الشمسية؛ وقد عبر توماس إيديسون رائد التقنية الكهربائية عن قلقه بخصوص التغير المناخي وأيد الطاقة المتجددة في ثلاثينيات القرن العشرين؛ وفي الستينيات أصبح تأثير الاحترار الناتج عن ثاني أوكسيد الكربون يزداد وضوحًا؛ وأشار بعض العلماء أيضًا إلى أن النشاطات البشرية التي تنتج العوالق الجوية (مثال التلوث) يمكن أن يكون لها تأثير مبرّد أيضًا. (ar)
- Η ιστορία της επιστήμης της κλιματικής αλλαγής περιγράφει την ανακάλυψη και τη διερεύνηση των γεγονότων κλιματικής αλλαγής στο πλαίσιο των γεωλογικών και των ιστορικών χρονικών περιόδων, συμπεριλαμβανομένης της υπερθέρμανσης του πλανήτη που λαμβάνει χώρα από τον 20ο αιώνα. Η συστηματική έρευνα για τις φυσικές κλιματικές αλλαγές ξεκίνησε το πρώτο μισό του 19ου αιώνα με τη σταδιακή ανοικοδόμηση των κύκλων της Εποχής των Παγετώνων και άλλων κλιματικών περιβαλλοντικών αλλαγών στο πλαίσιο της παλαιοκλιματολογίας και της τεταρτογενούς επιστήμης. Ήδη στα τέλη του 19ου αιώνα, υπήρχαν υποψίες για τις ανθρώπινες επιδράσεις στο κλιματικό σύστημα της Γης μέσω των αερίων του θερμοκηπίου, αλλά οι αντίστοιχοι υπολογισμοί αμφισβητήθηκαν σε μεγάλο βαθμό μέχρι τη δεκαετία του 1960. Λεπτομερείς περιγραφές τη (el)
- The history of the scientific discovery of climate change began in the early 19th century when ice ages and other natural changes in paleoclimate were first suspected and the natural greenhouse effect was first identified. In the late 19th century, scientists first argued that human emissions of greenhouse gases could change Earth's energy balance and climate. Many other theories of climate change were advanced, involving forces from volcanism to solar variation. In the 1960s, the evidence for the warming effect of carbon dioxide gas became increasingly convincing. Some scientists also pointed out that human activities that generated atmospheric aerosols (e.g., "pollution") could have cooling effects as well. (en)
- Die Forschungsgeschichte des Klimawandels beschreibt die Entdeckung und Untersuchung von Klimawandel-Ereignissen im Rahmen geologischer und historischer Zeiträume, einschließlich der seit dem 20. Jahrhundert stattfindenden globalen Erwärmung. Die systematische Erforschung von natürlichen Klimawechseln begann in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts mit der allmählichen Rekonstruktion der Eiszeit-Zyklen und anderen klimatisch bedingten Umweltveränderungen im Rahmen der Paläoklimatologie und der Quartärforschung. Bereits Ende des 19. Jahrhunderts wurden menschliche Einflüsse auf das Erdklimasystem über Treibhausgase vermutet, entsprechende Berechnungen wurden aber bis in die 1960er Jahre hinein stark angezweifelt. Detaillierte Darstellungen zur Forschungsgeschichte des Klimawandels, insbeso (de)
- La historia de la ciencia del cambio climático se inició a principios del siglo XIX cuando se sospechó por primera vez de las épocas glaciares y otros cambios naturales en el [paleoclima], y se identificó el [efecto invernadero] natural. A finales del siglo XIX, los científicos ya argumentaron que las emisiones humanas del efecto invernadero podrían cambiar el clima, pero los cálculos fueron cuestionados. Muchas otras teorías del cambio climático estaban más avanzadas, involucrando fuerzas que iban desde el vulcanismo hasta la variación solar. (es)
- Theophrastus adalah murid dari Aristoteles yang berasal dari Yunani, dianggap sebagai tokoh yang pertama kali menemukan siklus perubahan iklim. Hal ini diakui oleh American Institute of Physics. Theophrastus melakukan penelitian yang menghasilkan spekulasi bahwa tanah rawa yang dikeringkan menyebabkan tanah yang lainnya mengalami dampak. Pendapat lainnya yaitu, hutan yang gundul mengakibatkan suhu bumi naik. Hal ini mengakibatkan tutupan awan di suatu daerah, serta menyebabkan curah hujan menurun dan suhu bumi meningkat. Setelah tiga dekade berlalu dari hasil penelitian Theophrastus, masuklah pada suatu zona yang dinamakan era industri. Pada saat itu Svante Arrhenius mengemukakan bahwa hasil dari pembakaran batu bara mengakibatkan peningkatan jumlah karbon dioksida di udara. Pada tahun 195 (in)
- L'histoire de la recherche sur le changement climatique décrit la découverte et l'étude des événements liés au changement climatique dans le contexte de périodes géologiques et historiques, notamment le réchauffement planétaire qui se produit depuis le XXe siècle. (fr)
- История научных исследований изменения климата имеет своей отправной точкой начало 19-го века, когда учёные впервые узнали о ледниковых периодах и других естественных изменениях климата Земли в прошлом и впервые обнаружили парниковый эффект. В конце 19-го века учёные впервые начали утверждать, что человеческие выбросы парниковых газов могут изменить климат. После этого было выдвинуто много других теорий изменения климата, например, под влиянием вулканической деятельности и вследствие изменения солнечной активности. В 1960-х годах теоретические построения о нагревающем воздействии диоксида углерода стали более убедительными, хотя некоторые учёные отмечали, что антропогенные атмосферные аэрозоли (в виде «загрязнений») могут давать охлаждающий эффект. В 1970-х годах научная мысль все больше с (ru)
- Історія наукових відкриттів про зміну клімату почалася на початку 19-го століття, коли вчені запідозрили про льодовикові ери та інші природні зміни клімату Землі в минулому, і вперше виявили природний парниковий ефект. Наприкінці 19-го століття вчені вперше почали стверджувати, що людські викиди парникових газів можуть змінити клімат. Відтоді висунуто багато інших теорій зміни клімату, наприклад, під впливом вулканічної діяльності та внаслідок зміни сонячної активності. У 1960-х роках думки про нагрівальний ефект діоксиду вуглецю стали більш переконливими, хоча деякі вчені також зазначали, що діяльність людини у вигляді атмосферних аерозолів (наприклад, «забруднення») також може спричинити охолодження. У 1970-х роках наукова думка все більше схилялася в бік визнання потепління як наслідку (uk)
|
