| dbo:abstract
|
- Zákon o půjčce a pronájmu (anglicky Lend-Lease Act) byl program Spojených států amerických během druhé světové války, který umožňoval zásobování Spojenců válečným materiálem, aniž by USA přímo vstoupily do válečného konfliktu. Zákon byl přijatý Kongresem USA 11. března 1941 a nahradil dosavadní zákony zakládající neutralitu USA a "Cash and Carry Act" z roku 1939. Umožnil zapůjčit nebo pronajmout válečný materiál a potraviny zemím, jejichž obranu prezident USA označil za životně důležitou pro obranu USA. Zákon prosadil prezident Franklin Delano Roosevelt, který o americké pomoci Evropě, konkrétně Velké Británii a Francii, prostřednictvím dodávek výzbroje, výstroje a materiálu určeného k obraně mluvil poprvé veřejně již v prosinci 1940. (cs)
- قانون الإعارة والاستئجار (بالإنجليزية: Lend–Lease Act) سياسة خارجية أميركية أنفذت بقانون 77–11, H.R. 1776, 55 Stat. 31 المُنفذِ في 11 مارس 1941. يسمح لحكومة الولايات المتّحدة بتسليف حكومات الدوّل الحليفة الغذاء والوقود والمواد والعتاد وذلك بغرض معاونة دول الحلفاء في الحرب العالمية الثانية وقد استفادت منه أساسا حكومة فرنسا الحُرّة والمملكة المتّحدة وجمهورية الصين والاتحاد السوفيتي ودول أخرى. كانت تلك المعونات مجّانية في الأساس، غير أن بعض المعدات مثل القطع استرجعتها الولايات المتّحدة بعد الحرب. في مقابل ذلك مُنحت الولايات المتّحدة إيجارا - أي أنها استأجرت - قواعد عسكرية وبحرية في أراضي الحلفاء أثناء الحرب. أُقِرَّ القانون في 11 مارس 1941 بعد عام ونصف من اندلاع الحرب العالمية الثانية وقبل 9 شهور من دخول الولايات المتحدة للحرب. ساعد قانون الإعارة والتأجير في جعل الصناعة الأميريكية مستعدة للدخول في الحرب حتى قبل أن تدخل البلاد في الحرب العالمية الثانية. انقضى قانون الإعارة والتأجير في سنة 1945 بعدما منحت الولايات المتحدة حوالي 50 مليار دولار من المساعدات. (ar)
- La Llei de Préstec i Arrendament (Lend-Lease en anglès), anomenada formalment com a “Llei per a Promoure la Defensa dels Estats Units”, era un programa que tenia com a objectiu que els Estats Units d'Amèrica enviessin subministraments a la França Lliure, al Regne Unit, a la República de la Xina, i més tard, a la Unió Soviètica i altres Aliats de la Segona Guerra Mundial amb menjar, combustibles i altres materials de guerra entre 1941 i agost de 1945. Això incloïa vaixells de guerra, avions de combat, junt amb altre armament. Va ser acordat en l'11 de març de 1941, i va acabar en setembre de 1945. En general l'ajuda era gratuïta, encara que algunes peces, com per exemple els vaixells de combat, s'havien de tornar després de la guerra. A canvi, els Estats Units tenien dret a establir bases militars i navals en territori Aliat durant la guerra. Canadà també tenia un programa similar, però més petit amb un nom diferent. Es van enviar un total de 50.100 milions de dòlars de 1931 en equipament i subministraments, és a dir, un 17% del total de despeses que va patir els Estats Units durant la guerra. Aquest programa acabava definitivament la posició de en la guerra i feia un pas més en contra de la política de no intervenir en la guerra, que havia dominat el país des de 1931. (ca)
- Ως Νόμος εκμισθώσεως και δανεισμού (Lend-Lease Act) έγινε γνωστό το HR 1776, που υποβλήθηκε από τον Πρόεδρο Φράνκλιν Ντ. Ρούζβελτ και εγκρίθηκε από την Νομοθετική εξουσία των ΗΠΑ για να γίνει ο Νόμος 77-11 της 11ης Μαρτίου 1941. Ο Νόμος αυτός επέτρεπε την εκμίσθωση, τον δανεισμό ή την παραχώρηση κάθε είδους υλικού εκ μέρους των ΗΠΑ σε Σύμμαχα κράτη, με αντάλλαγμα "ό,τι ο Πρόεδρος θα κρίνει σκόπιμο". (el)
- Lend-Lease (prunti-lui) estas ekonomi-, milithelpa sistemo dum la Dua mondmilito, per kiu Usono povis apogi aliancanojn per municio, tankoj, ŝarĝaŭtoj, aviadiloj, nutraĵoj kaj aliaj krudmaterialoj. En junio de 1940, usona prezidento Franklin D. Roosevelt engaĝis Usonon por materiala apogo al la malamikoj de faŝismo. Laŭ la tiamaj leĝoj, Britio devis pagi per kontanta mono. Somere de 1940, la nova brita ĉefministro Winston Churchill sciigis, ke Anglio baldaŭ ne povos pagi per kontanta mono por la militaj materialoj. Roosevelt solvis la problemon tiel, ke li proponis la 8-an de decembro 1940 enkonduki la prunteluon. La usona kongreso akceptis la prunteluan leĝon en marto de 1941. Tiu ebligis por la prezidento doni helpon por ĉiuj landoj, kies protekto estas grava por interesoj de Usono. Kvankam la sistemo aperis por apogi Brition, oni helpis per tio ankaŭ Ĉinion (ekde aprilo) kaj Sovetunion (ekde septembro). La plimulton de la helpoj ricevis anoj de la Brita nacikomunumo (ĉ. 63%) kaj Sovetunio (ĉ. 22%), entute pli ol 40 landoj. La materiala helpo sumiĝis entute je ĉirkaŭ 49,1 miliardoj da usonaj dolaroj kaj estis preskaŭ donaco. La kostojn de la pruntelua programo kompensis la landoj per t.n. re-prunteluado, t.e. la aliancaj landoj certigis materialan apogon por la usona armeo en eksterlando (ĉ.8 miliardoj da usonaj dolaroj) (eo)
- La ley de Préstamo y Arriendo (en inglés: Lend-Lease), titulada formalmente como Ley para Promover la Defensa de los Estados Unidos (en inglés: An Act to Promote the Defense of the United States) fue un programa en virtud del cual los Estados Unidos comenzaron a suministrar alimentos, petróleo y material militar a Reino Unido, al gobierno en el exilio de la Francia Libre, a la República de China y más tarde a la Unión Soviética y otras naciones aliadas entre 1941 y agosto de 1945. Los suministros incluían buques de guerra, aviones de combate y otras armas. Se convirtió en ley el 11 de marzo de 1941 y se derogó en septiembre de 1945. En general, la ayuda fue gratuita, aunque algunos equipos (como barcos) fueron devueltos tras el fin de la guerra. A cambio de la ayuda, Estados Unidos recibió el arrendamiento de bases militares y bases navales en territorio de sus países aliados durante la guerra; Canadá tuvo un programa similar, mucho más pequeño y con un nombre diferente. En total, Estados Unidos envió suministros a sus aliados por valor de 50 100 millones de dólares de la época (equivalentes a 667 000 millones de dólares de comienzos del siglo XXI) que representaron el 17 % de los gastos totales de Estados Unidos en la Segunda Guerra Mundial. El principal beneficiario fue Reino Unido con 31 400 millones de dólares, la Unión Soviética recibió 11 300 millones, Francia 3200 millones, la República de China 1600 millones y todos los demás países aliados los 2600 millones restantes. Los costes por revertir el alquiler de las bases aéreas concedidas a Estados Unidos ascendieron a 7800 millones dólares, 6800 millones de los cuales correspondían a los británicos y su Commonwealth. Aunque los términos del acuerdo estipulaban que los equipos enviados por Estados Unidos después de su uso debían ser devueltos o destruidos, muy pocos se devolvieron e incluso tras el final de la guerra se vendió más material a Reino Unido por valor de 1075 millones de libras, aunque con grandes descuentos sobre el valor real y financiado con préstamos a largo plazo concedidos por los propios Estados Unidos y Canadá. El programa de ayuda mutua canadiense suministró préstamos a Reino Unido por valor de 1000 millones de dólares y 3400 millones en suministros y servicios al Reino Unido y otros aliados. Este programa puso fin a la neutralidad de Estados Unidos y fue un paso decisivo para dejar atrás su tradicional política de aislacionismo y no intervención, que había dominado las relaciones exteriores del país antes de la Primera Guerra Mundial y de nuevo desde 1931; tras la guerra, Estados Unidos adoptaría un papel completamente distinto con la constante supervisión e intervención en los asuntos mundiales. (es)
- Das Leih- und Pachtgesetz (englisch Lend-Lease Act, offiziell An Act to Promote the Defense of the United States ‚Ein Gesetz, um die Verteidigung der Vereinigten Staaten zu fördern‘) wurde vom US-Kongress am 18. Februar 1941 verabschiedet. Es ermöglichte den Vereinigten Staaten, kriegswichtiges Material wie Waffen, Munition, Fahrzeuge, Treibstoffe, Nahrungsmittel, Flugzeuge etc. an die gegen die Achsenmächte (Deutschland, Italien, Japan) kämpfenden Staaten zu liefern. Großbritannien, die UdSSR, China und viele andere Staaten erhielten aufgrund des Leih- und Pachtgesetzes Güter in einem Gesamtwert von knapp 50 Milliarden US-Dollar (ohne Transportkosten). Das Programm lief im August 1945 aus. (de)
- Lend-Lease, formally the Lend-Lease Act and introduced as An Act to Promote the Defense of the United States (Pub.L. 77–11, H.R. 1776, 55 Stat. 31, enacted March 11, 1941), was a policy under which the United States supplied the United Kingdom, the Soviet Union and other Allied nations with food, oil, and materiel between 1941 and 1945. It was given on the basis that such help was essential for the defense of the United States; this aid included warships and warplanes, along with other weaponry. It was signed into law on March 11, 1941, and ended on September 20, 1945. In general, the aid was free, although some hardware (such as ships) were returned after the war. Canada, already a belligerent, supplemented its aid to Great Britain with a similar, smaller program called Mutual Aid. A total of $50.1 billion (equivalent to $690 billion in 2020) worth of supplies was shipped, or 17% of the total war expenditures of the U.S. In all, $31.4 billion went to the United Kingdom, $11.3 billion to the Soviet Union, $3.2 billion to France, $1.6 billion to China, and the remaining $2.6 billion to the other Allies. Reverse Lend-Lease policies comprised services such as rent on air bases that went to the U.S., and totaled $7.8 billion; of this, $6.8 billion came from the British and the Commonwealth. The terms of the agreement provided that the materiel was to be used until returned or destroyed. In practice, very little equipment was returned and most was destroyed during the war. Supplies that arrived after the termination date were sold to the United Kingdom at a large discount for £1.075 billion, using long-term loans from the United States. Canada's Mutual Aid program sent a loan of $1 billion and $3.4 billion in supplies and services (equivalent to $61 billion in 2020) to the United Kingdom and other Allies. Lend-Lease effectively ended the United States' pretense of neutrality which had been enshrined in the Neutrality Acts of the 1930s. It was a decisive step away from non-interventionist policy and toward open support for the Allies. Roosevelt's top foreign policy advisor Harry Hopkins had effective control over Lend-Lease, making sure it was in alignment with Roosevelt's foreign policy goals. (en)
- Le programme Lend-Lease (« Prêt-Bail » en français) était un programme d'armement mis en place par les États-Unis pendant la Seconde Guerre mondiale, afin de fournir aux pays amis du matériel de guerre sans intervenir directement dans le conflit (avant l'entrée en guerre des États-Unis), mettant fin de facto aux lois des années 1930 sur la neutralité. La loi Lend-Lease, votée par 317 voix pour et 71 contre à la chambre des représentants des États-Unis et par 60 voix pour et 31 contre au Sénat, signée le 11 mars 1941, autorise le Président des États-Unis à « vendre, céder, échanger, louer, ou doter par d'autres moyens » tout matériel de défense à tout gouvernement « dont le Président estime la défense vitale à la défense des États-Unis. » De 1941 à 1945, les aides américaines se sont élevées à 50,1 milliards de dollars américains. Les principaux bénéficiaires du prêt-bail étaient le Royaume-Uni (31,4 milliards de dollars) et l'Union soviétique (11,3 milliards de dollars). La France libre du général de Gaulle basée à Londres et surtout l'armée d'Afrique du général Henri Giraud basé à Alger (Algérie française) ont également profité de ce programme d'assistance logistique (3,2 milliards de dollars). Il y eut malgré tout un prix à payer. Les autorités américaines dépossédèrent la Grande-Bretagne de ses réserves d'or et de ses investissements outre-mer. Elles restreignirent ses exportations, et les hommes d'affaires américains s'emparèrent de marchés qui jusque-là étaient britanniques. (fr)
- Kebijakan Lend-Lease, yang awalnya berjudul "Sebuah Undang-Undang untuk Meningkatkan Pertahanan dari Amerika Serikat", ( 77-11, H.R. 1776, 55 31, diberlakukan Maret 11, 1941) adalah sebuah program dimana Amerika Serikat menyuplai Prancis Lorraine, Britania Raya, Republik China, dan kemudian USSR dan negara-negara Sekutu lainnya dengan makanan, minyak, dan materiel antara 1941 dan Agustus 1945. Bantuan tersebut meliputi kapal dan pesawat perang, bersama dengan senjata lainnya. Undang-undang tersebut ditandatangani di bawah payung hukum pada 11 Maret 1941 dan berakhir pada September 1945. (in)
- La legge degli affitti e prestiti (in inglese Lend-Lease Act) fu una misura legislativa che permise agli Stati Uniti di fornire a Regno Unito, Unione Sovietica, Francia, Cina e altri Paesi alleati grandi quantità di materiali bellici senza esigere l'immediato pagamento durante la seconda guerra mondiale tra il 1941 e il 1945. Nel periodo precedente, infatti, le esportazioni di materiali bellici dagli Stati Uniti erano soggette alle norme delle Leggi di neutralità del 1937 e del 1939 che richiedevano obbligatoriamente il pagamento alla consegna e il trasporto su naviglio mercantile del compratore (il cosiddetto "Cash & Carry"). Il programma ebbe inizio nel marzo 1941, ossia nove mesi prima dell'attacco a Pearl Harbor, e terminò con la resa del Giappone il 2 settembre 1945. Successivamente riattivato durante l’amministrazione Joe Biden il 29 Aprile 2022 per fornire materiale bellico all’Ucraina per fronteggiare l’invasione Russa. Il Lend-Lease Act venne approvato l'11 marzo 1941 e consentiva al Presidente degli Stati Uniti di «...vendere, trasferire il possesso, scambiare, affittare, prestare, o disporre in altra maniera, a ognuno dei governi [la cui difesa è ritenuta vitale per la difesa degli Stati Uniti stessi dal Presidente] qualsiasi articolo da difesa.» L'atto fu firmato da Franklin D. Roosevelt che approvò 1 miliardo di dollari US in aiuti Lend-Lease per il Regno Unito a fine ottobre 1941. (it)
- レンドリース法（レンドリースほう、英語: Lend-Lease Acts）、または武器貸与法（ぶきたいよほう）は、アメリカ合衆国が1941年から1945年にかけて、イギリス、ソビエト連邦（ソ連）、中華民国（中国）、フランスやその他の連合国に対して、イギリスの場合はニューファンドランド、バミューダ諸島、イギリス領西インド諸島の基地を提供することと引き換えに、膨大な量の軍需物資を供給するプログラムのことである。 1939年9月の第二次世界大戦勃発から18ヵ月経過した1941年3月に開始された。総額501億USドル（2007年の価値に換算してほぼ7,000億ドル）の物資が供給され、そのうち314億ドルがイギリスへ、113億ドルがソビエト連邦へ、32億ドルがフランスへ、16億ドルが中国へ提供された。 逆レンドリース（Reverse Lend Lease）は、航空基地を提供するなど、アメリカに対するサービスで構成されている。額にして78億ドル相当で、そのうち68億ドルはイギリスとイギリス連邦諸国によって提供された。貸与条件には、貸与した物資は「返却もしくは破壊されるまで」使用できるとされていたが、実際に返却にいたった物資はごくわずかであり、ほとんどは戦争中に破壊された。レンドリース措置の終了後に到着した物資については、以降の物資については、イギリスに対して大幅に値引きされた10億7500万ポンドで、アメリカからの長期融資により売却された。カナダも同様のプログラムで47億ドル相当の物資をイギリスとソビエト連邦に提供したが、代金は支払われなかった。 (ja)
- ( 이 문서는 제2차 세계 대전 시기에 제정된 미국의 법에 관한 것입니다. 2022년에 제정된 미국의 법에 대해서는 2022년 우크라이나 민주주의 방위 무기대여법 문서를 참고하십시오.) 무기대여법(武器貸與法, 1940년 - 1945년) 또는 렌드-리스(영어: Lend-Lease) 혹은 법적인 명칭인 미합중국 방위 촉진을 위한 조례(영어: An Act to Promote the Defense of the United States)는 미국이 제2차 세계 대전 동안 영국, 소련, 중국 등의 연합국들에게 막대한 양의 전쟁 물자를 제공할 수 있게 만든 법이다. (ko)
- De Leen- en Pachtwet (Engels: Lend-Lease Act) van 11 maart 1941 was een Amerikaanse wet op grond waarvan de Verenigde Staten in het begin van de Tweede Wereldoorlog materiële steun kon verlenen aan (in eerste instantie) het Verenigd Koninkrijk (en later ook aan andere landen), zonder het uitgangspunt van neutraliteit te schenden. De wet gaf de Amerikaanse regering de discretionaire bevoegdheid om defensiemateriaal ter beschikking te stellen aan staten wier defensie door de Amerikaanse president van vitaal belang werd geacht voor de verdediging van de VS. (nl)
- Lend-Lease Act (z ang. umowa pożyczki-dzierżawy) – ustawa federalna z 11 marca 1941 roku, zezwalająca prezydentowi Stanów Zjednoczonych „sprzedawać, przenosić własność, wymieniać, wydzierżawiać, pożyczać i w jakikolwiek inny sposób udostępniać innym rządom dowolne produkty ze sfery obronności”. (pl)
- Lend-Lease (Direito Público 77-11) foi o programa através do qual os Estados Unidos forneceram, por empréstimo, ao Reino Unido, a União Soviética, China, França Livre e outras nações aliadas, armas e outros suprimentos, entre 1941 e 1945. O programa foi assinado em lei em 11 de março de 1941, um ano e meio após a eclosão da Segunda Guerra Mundial na Europa, mas nove meses antes de os EUA entrarem na guerra, em dezembro de 1941. Formalmente intitulado "Um Ato Para promover ainda mais a Defesa dos Estados Unidos", a lei terminou a "pretensão" de neutralidade dos Estados Unidos. Um total de US$ 50,1 bilhões (equivalente a 647 bilhões de dólares de hoje) no valor de suprimentos foram enviados: 31,4 bilhões de dólares à Grã-Bretanha, 11,3 bilhões de dólares para a União Soviética, US$ 3,2 bilhões para a França, e US$ 1,6 bilhão para a China. Nos termos do acordo, o material podia ser usado por essas nações sem pagamento até o momento da sua devolução ou destruição. Após a data de encerramento do programa, o material que não tinha sido destruído foi vendido à Grã-Bretanha com desconto como empréstimos de longo prazo dos Estados Unidos. O Canadá realizou um programa semelhante que enviou US$ 4,7 bilhões em suprimentos para o Reino Unido e para a União Soviética. Este programa foi um passo decisivo para o afastamento da política não-intervencionista, que tinha dominado as relações externas dos Estados Unidos desde o fim da Primeira Guerra Mundial, para uma participação internacional. (pt)
- Lend-Lease Act, formellt An Act to Promote the Defense of the United States (Public law 77-11 H.R. 1776), eller låne- och uthyrningslagen, var en amerikansk lag som antogs den 11 mars 1941 under andra världskriget. Syftet var att möjliggöra för USA att trots sin neutralitet kunna överföra strategiskt viktiga råvaror och krigsmateriel, till exempel aluminium och fordon som Ford GPA, till Storbritannien och sedermera Kina och Sovjetunionen, antingen som lån eller mot kontant betalning via till exempel guld. Efter att USA blivit en öppet krigförande part i december 1941 utsträcktes programmet till att gälla alla allierade länder. Den största delen av leveranserna gick till Storbritannien (63 procent) och Sovjetunionen (22 procent). (sv)
- Ленд-ліз, офіційно представлений як Закон про сприяння обороні Сполучених Штатів (від англ. lend — «позичати» і lease — «здавати в оренду, внайми») — політика, згідно з якою Сполучені Штати Америки постачають своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство, стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти та матеріальні засоби. Вона надається на основі того, що така допомога є важливою для оборони Сполучених Штатів; ця допомога включає військові кораблі та військові літаки, а також іншу зброю. Закон про ленд-ліз був прийнятий двічі за всю історію: вперше він був підписаний 11 березня 1941 року під час Другої світової війни, а вдруге — під час російсько-української війни 9 травня 2022 року. Закон, що був підписаний 11 березня 1941 року, закінчився 20 вересня 1945 року. Загалом така допомога є безкоштовною, хоча деяку техніку (наприклад, кораблі) повернули після Другої світової війни. Натомість США отримали оренду армійських і військово-морських баз на території союзників під час війни. Канада реалізувала подібну меншу програму під назвою «Взаємодопомога». Загалом тоді було доставлено постачання на 50,1 мільярда доларів (що еквівалентно 690 мільярдам доларів у 2020 році), або 17 % загальних військових витрат США. Загалом 31,4 мільярда доларів надійшло до Сполученого Королівства, 11,3 мільярда доларів — до Радянського Союзу, 3,2 мільярда доларів — Франції, 1,6 млрд доларів — Китаю, а решта 2,6 млрд доларів іншим союзникам. Політика зворотного ленд-лізу включала такі послуги, як оренда авіабаз, які надійшли США, і становили 7,8 мільярдів доларів; з них 6,8 мільярдів доларів надійшли від Британії та Співдружності. Умови угоди передбачали, що матеріальні засоби повинні використовуватися до повернення або знищення. На практиці було повернуто дуже мало обладнання, і більшість було знищено під час війни. Поставки, які надійшли після дати припинення, були продані Сполученому Королівству з великою знижкою за 1,075 мільярда фунтів стерлінгів, використовуючи довгострокові позики зі Сполучених Штатів. Канадська програма взаємодопомоги надала Сполученому Королівству та іншим союзникам позику в розмірі 1-го мільярда доларів і 3-х,4-х мільярда доларів на поставки, та послуги. Ленд-ліз фактично поклав край претендування Сполучених Штатів Америки на нейтралітет, які були закріплені в Актах про нейтралітет 1930-х років. Це був рішучий крок від політики невтручання до відкритої підтримки союзників. Головний радник Рузвельта з питань зовнішньої політики Гаррі Гопкінс мав ефективний контроль над ленд-лізом, переконавшись, що він відповідає цілям зовнішньої політики Рузвельта. (uk)
- Ленд-лиз (от англ. lend — давать взаймы и lease [liːs] — сдавать в аренду, внаём) — государственный акт Соединенных Штатов Америки (США), позволивший в 1941—1945 годы поставлять их союзникам во Второй мировой войне боевые припасы, технику, продовольствие, медицинское оборудование и лекарства, стратегическое сырьё, включая нефтепродукты без оплаты. Все поставки по ленд-лизу оплачивало казначейство США, возврат оставшегося исправного оружия и техники должен производиться после завершения военных действий (по факту, разгрома Японии). Основными получателями поставок по акту о ленд-лизе стали страны Британского содружества наций и СССР. Акт о ленд-лизе давал президенту США полномочия помогать любой стране, чья оборона признавалась жизненно важной для его страны, без предварительной оплаты. Закон о ленд-лизе (англ. Lend Lease Act) полное название — «Закон по обеспечению защиты Соединённых Штатов» (англ. An Act to Promote the Defense of the United States), принятый Конгрессом США 11 марта 1941 года, предусматривал следующие условия:
* переданное в рамках ленд-лиза имущество, оставшееся после окончания войны и пригодное для гражданских целей, будет оплачено полностью или частично на основе предоставленных США долгосрочных кредитов (в основном беспроцентных займов);
* в случае заинтересованности американской стороны неразрушенная и неутраченная техника и оборудование должны быть возвращены в США после войны. В послевоенный период высказывались различные оценки роли ленд-лиза. В историографии СССР умалялась значимость поставок, в то время как союзники часто их преувеличивали. Поставки в период с 1941 по 1942 были наиболее важны для поддержки обороноспособности СССР. (ru)
- 租借法案（Lend-Lease Program）是美國國會在第二次世界大戰初期通過的一項法案，目的是在美國不捲入戰爭的同時，為同盟國提供戰爭物資，租借法案使得美國成為名副其實的「民主兵工廠」。 2022年俄羅斯入侵烏克蘭期間，《烏克蘭民主防衛租借法案》是1941年二戰時期的《租借法案》更新版，可賦予拜登在俄烏戰爭期間有更大權力加快與烏克蘭和其他東歐國家簽署協議，以及更快地向烏提供抵抗俄羅斯所需物資。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ως Νόμος εκμισθώσεως και δανεισμού (Lend-Lease Act) έγινε γνωστό το HR 1776, που υποβλήθηκε από τον Πρόεδρο Φράνκλιν Ντ. Ρούζβελτ και εγκρίθηκε από την Νομοθετική εξουσία των ΗΠΑ για να γίνει ο Νόμος 77-11 της 11ης Μαρτίου 1941. Ο Νόμος αυτός επέτρεπε την εκμίσθωση, τον δανεισμό ή την παραχώρηση κάθε είδους υλικού εκ μέρους των ΗΠΑ σε Σύμμαχα κράτη, με αντάλλαγμα "ό,τι ο Πρόεδρος θα κρίνει σκόπιμο". (el)
- Kebijakan Lend-Lease, yang awalnya berjudul "Sebuah Undang-Undang untuk Meningkatkan Pertahanan dari Amerika Serikat", ( 77-11, H.R. 1776, 55 31, diberlakukan Maret 11, 1941) adalah sebuah program dimana Amerika Serikat menyuplai Prancis Lorraine, Britania Raya, Republik China, dan kemudian USSR dan negara-negara Sekutu lainnya dengan makanan, minyak, dan materiel antara 1941 dan Agustus 1945. Bantuan tersebut meliputi kapal dan pesawat perang, bersama dengan senjata lainnya. Undang-undang tersebut ditandatangani di bawah payung hukum pada 11 Maret 1941 dan berakhir pada September 1945. (in)
- ( 이 문서는 제2차 세계 대전 시기에 제정된 미국의 법에 관한 것입니다. 2022년에 제정된 미국의 법에 대해서는 2022년 우크라이나 민주주의 방위 무기대여법 문서를 참고하십시오.) 무기대여법(武器貸與法, 1940년 - 1945년) 또는 렌드-리스(영어: Lend-Lease) 혹은 법적인 명칭인 미합중국 방위 촉진을 위한 조례(영어: An Act to Promote the Defense of the United States)는 미국이 제2차 세계 대전 동안 영국, 소련, 중국 등의 연합국들에게 막대한 양의 전쟁 물자를 제공할 수 있게 만든 법이다. (ko)
- De Leen- en Pachtwet (Engels: Lend-Lease Act) van 11 maart 1941 was een Amerikaanse wet op grond waarvan de Verenigde Staten in het begin van de Tweede Wereldoorlog materiële steun kon verlenen aan (in eerste instantie) het Verenigd Koninkrijk (en later ook aan andere landen), zonder het uitgangspunt van neutraliteit te schenden. De wet gaf de Amerikaanse regering de discretionaire bevoegdheid om defensiemateriaal ter beschikking te stellen aan staten wier defensie door de Amerikaanse president van vitaal belang werd geacht voor de verdediging van de VS. (nl)
- Lend-Lease Act (z ang. umowa pożyczki-dzierżawy) – ustawa federalna z 11 marca 1941 roku, zezwalająca prezydentowi Stanów Zjednoczonych „sprzedawać, przenosić własność, wymieniać, wydzierżawiać, pożyczać i w jakikolwiek inny sposób udostępniać innym rządom dowolne produkty ze sfery obronności”. (pl)
- Lend-Lease Act, formellt An Act to Promote the Defense of the United States (Public law 77-11 H.R. 1776), eller låne- och uthyrningslagen, var en amerikansk lag som antogs den 11 mars 1941 under andra världskriget. Syftet var att möjliggöra för USA att trots sin neutralitet kunna överföra strategiskt viktiga råvaror och krigsmateriel, till exempel aluminium och fordon som Ford GPA, till Storbritannien och sedermera Kina och Sovjetunionen, antingen som lån eller mot kontant betalning via till exempel guld. Efter att USA blivit en öppet krigförande part i december 1941 utsträcktes programmet till att gälla alla allierade länder. Den största delen av leveranserna gick till Storbritannien (63 procent) och Sovjetunionen (22 procent). (sv)
- 租借法案（Lend-Lease Program）是美國國會在第二次世界大戰初期通過的一項法案，目的是在美國不捲入戰爭的同時，為同盟國提供戰爭物資，租借法案使得美國成為名副其實的「民主兵工廠」。 2022年俄羅斯入侵烏克蘭期間，《烏克蘭民主防衛租借法案》是1941年二戰時期的《租借法案》更新版，可賦予拜登在俄烏戰爭期間有更大權力加快與烏克蘭和其他東歐國家簽署協議，以及更快地向烏提供抵抗俄羅斯所需物資。 (zh)
- قانون الإعارة والاستئجار (بالإنجليزية: Lend–Lease Act) سياسة خارجية أميركية أنفذت بقانون 77–11, H.R. 1776, 55 Stat. 31 المُنفذِ في 11 مارس 1941. يسمح لحكومة الولايات المتّحدة بتسليف حكومات الدوّل الحليفة الغذاء والوقود والمواد والعتاد وذلك بغرض معاونة دول الحلفاء في الحرب العالمية الثانية وقد استفادت منه أساسا حكومة فرنسا الحُرّة والمملكة المتّحدة وجمهورية الصين والاتحاد السوفيتي ودول أخرى. كانت تلك المعونات مجّانية في الأساس، غير أن بعض المعدات مثل القطع استرجعتها الولايات المتّحدة بعد الحرب. في مقابل ذلك مُنحت الولايات المتّحدة إيجارا - أي أنها استأجرت - قواعد عسكرية وبحرية في أراضي الحلفاء أثناء الحرب. (ar)
- La Llei de Préstec i Arrendament (Lend-Lease en anglès), anomenada formalment com a “Llei per a Promoure la Defensa dels Estats Units”, era un programa que tenia com a objectiu que els Estats Units d'Amèrica enviessin subministraments a la França Lliure, al Regne Unit, a la República de la Xina, i més tard, a la Unió Soviètica i altres Aliats de la Segona Guerra Mundial amb menjar, combustibles i altres materials de guerra entre 1941 i agost de 1945. Això incloïa vaixells de guerra, avions de combat, junt amb altre armament. Va ser acordat en l'11 de març de 1941, i va acabar en setembre de 1945. En general l'ajuda era gratuïta, encara que algunes peces, com per exemple els vaixells de combat, s'havien de tornar després de la guerra. A canvi, els Estats Units tenien dret a establir bases m (ca)
- Zákon o půjčce a pronájmu (anglicky Lend-Lease Act) byl program Spojených států amerických během druhé světové války, který umožňoval zásobování Spojenců válečným materiálem, aniž by USA přímo vstoupily do válečného konfliktu. (cs)
- Lend-Lease (prunti-lui) estas ekonomi-, milithelpa sistemo dum la Dua mondmilito, per kiu Usono povis apogi aliancanojn per municio, tankoj, ŝarĝaŭtoj, aviadiloj, nutraĵoj kaj aliaj krudmaterialoj. En junio de 1940, usona prezidento Franklin D. Roosevelt engaĝis Usonon por materiala apogo al la malamikoj de faŝismo. Laŭ la tiamaj leĝoj, Britio devis pagi per kontanta mono. Somere de 1940, la nova brita ĉefministro Winston Churchill sciigis, ke Anglio baldaŭ ne povos pagi per kontanta mono por la militaj materialoj. (eo)
- La ley de Préstamo y Arriendo (en inglés: Lend-Lease), titulada formalmente como Ley para Promover la Defensa de los Estados Unidos (en inglés: An Act to Promote the Defense of the United States) fue un programa en virtud del cual los Estados Unidos comenzaron a suministrar alimentos, petróleo y material militar a Reino Unido, al gobierno en el exilio de la Francia Libre, a la República de China y más tarde a la Unión Soviética y otras naciones aliadas entre 1941 y agosto de 1945. Los suministros incluían buques de guerra, aviones de combate y otras armas. Se convirtió en ley el 11 de marzo de 1941 y se derogó en septiembre de 1945. En general, la ayuda fue gratuita, aunque algunos equipos (como barcos) fueron devueltos tras el fin de la guerra. A cambio de la ayuda, Estados Unidos recibió (es)
- Das Leih- und Pachtgesetz (englisch Lend-Lease Act, offiziell An Act to Promote the Defense of the United States ‚Ein Gesetz, um die Verteidigung der Vereinigten Staaten zu fördern‘) wurde vom US-Kongress am 18. Februar 1941 verabschiedet. Es ermöglichte den Vereinigten Staaten, kriegswichtiges Material wie Waffen, Munition, Fahrzeuge, Treibstoffe, Nahrungsmittel, Flugzeuge etc. an die gegen die Achsenmächte (Deutschland, Italien, Japan) kämpfenden Staaten zu liefern. (de)
- Lend-Lease, formally the Lend-Lease Act and introduced as An Act to Promote the Defense of the United States (Pub.L. 77–11, H.R. 1776, 55 Stat. 31, enacted March 11, 1941), was a policy under which the United States supplied the United Kingdom, the Soviet Union and other Allied nations with food, oil, and materiel between 1941 and 1945. It was given on the basis that such help was essential for the defense of the United States; this aid included warships and warplanes, along with other weaponry. It was signed into law on March 11, 1941, and ended on September 20, 1945. In general, the aid was free, although some hardware (such as ships) were returned after the war. Canada, already a belligerent, supplemented its aid to Great Britain with a similar, smaller program called Mutual Aid. (en)
- Le programme Lend-Lease (« Prêt-Bail » en français) était un programme d'armement mis en place par les États-Unis pendant la Seconde Guerre mondiale, afin de fournir aux pays amis du matériel de guerre sans intervenir directement dans le conflit (avant l'entrée en guerre des États-Unis), mettant fin de facto aux lois des années 1930 sur la neutralité. (fr)
- レンドリース法（レンドリースほう、英語: Lend-Lease Acts）、または武器貸与法（ぶきたいよほう）は、アメリカ合衆国が1941年から1945年にかけて、イギリス、ソビエト連邦（ソ連）、中華民国（中国）、フランスやその他の連合国に対して、イギリスの場合はニューファンドランド、バミューダ諸島、イギリス領西インド諸島の基地を提供することと引き換えに、膨大な量の軍需物資を供給するプログラムのことである。 1939年9月の第二次世界大戦勃発から18ヵ月経過した1941年3月に開始された。総額501億USドル（2007年の価値に換算してほぼ7,000億ドル）の物資が供給され、そのうち314億ドルがイギリスへ、113億ドルがソビエト連邦へ、32億ドルがフランスへ、16億ドルが中国へ提供された。 (ja)
- La legge degli affitti e prestiti (in inglese Lend-Lease Act) fu una misura legislativa che permise agli Stati Uniti di fornire a Regno Unito, Unione Sovietica, Francia, Cina e altri Paesi alleati grandi quantità di materiali bellici senza esigere l'immediato pagamento durante la seconda guerra mondiale tra il 1941 e il 1945. Nel periodo precedente, infatti, le esportazioni di materiali bellici dagli Stati Uniti erano soggette alle norme delle Leggi di neutralità del 1937 e del 1939 che richiedevano obbligatoriamente il pagamento alla consegna e il trasporto su naviglio mercantile del compratore (il cosiddetto "Cash & Carry"). Il programma ebbe inizio nel marzo 1941, ossia nove mesi prima dell'attacco a Pearl Harbor, e terminò con la resa del Giappone il 2 settembre 1945. Successivamente r (it)
- Lend-Lease (Direito Público 77-11) foi o programa através do qual os Estados Unidos forneceram, por empréstimo, ao Reino Unido, a União Soviética, China, França Livre e outras nações aliadas, armas e outros suprimentos, entre 1941 e 1945. O programa foi assinado em lei em 11 de março de 1941, um ano e meio após a eclosão da Segunda Guerra Mundial na Europa, mas nove meses antes de os EUA entrarem na guerra, em dezembro de 1941. Formalmente intitulado "Um Ato Para promover ainda mais a Defesa dos Estados Unidos", a lei terminou a "pretensão" de neutralidade dos Estados Unidos. (pt)
- Ленд-лиз (от англ. lend — давать взаймы и lease [liːs] — сдавать в аренду, внаём) — государственный акт Соединенных Штатов Америки (США), позволивший в 1941—1945 годы поставлять их союзникам во Второй мировой войне боевые припасы, технику, продовольствие, медицинское оборудование и лекарства, стратегическое сырьё, включая нефтепродукты без оплаты. Все поставки по ленд-лизу оплачивало казначейство США, возврат оставшегося исправного оружия и техники должен производиться после завершения военных действий (по факту, разгрома Японии). Основными получателями поставок по акту о ленд-лизе стали страны Британского содружества наций и СССР. (ru)
- Ленд-ліз, офіційно представлений як Закон про сприяння обороні Сполучених Штатів (від англ. lend — «позичати» і lease — «здавати в оренду, внайми») — політика, згідно з якою Сполучені Штати Америки постачають своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство, стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти та матеріальні засоби. Вона надається на основі того, що така допомога є важливою для оборони Сполучених Штатів; ця допомога включає військові кораблі та військові літаки, а також іншу зброю. Закон про ленд-ліз був прийнятий двічі за всю історію: вперше він був підписаний 11 березня 1941 року під час Другої світової війни, а вдруге — під час російсько-української війни 9 травня 2022 року. Закон, що був підписаний 11 березня 1941 року, закінчився 20 вересня 1945 року. Загалом така допомога (uk)
|
.jpg){kind=link}
