| dbo:abstract
|
- El corrent escèptic o escepticisme fou un corrent filosòfic iniciat per Pirró d'Elis (360 aC-270 aC). La primera forma d'escepticisme tradicionalment admesa fou el pirronisme. Els primers escèptics, a part d'escèptics o pirrònics, també rebien el nom menys habitual de zètics; aquest darrer terme significa "buscadors que busquen sense trobar res". Encara que hi ha postures escèptiques en molts períodes de la història (des de la primera sofística fins a la postura radicalment crítica de Nietzsche, i encara més endavant), el moviment conegut popularment com a escepticisme està format principalment pel seu fundador Pirró, pel seu deixeble Timó, pels platònics Arcesilau i Carnèades i, segles després, per Enesidem i per Sext Empíric (i altres membres secundaris de l'escola). Els escèptics desconfiaven de la capacitat de la raó per a descobrir la veritat, ja que les sensacions per les quals es percep la realitat només mostren l'aparença de les coses. Les idees centrals de l'escepticisme són:
* No es poden saber com són les coses en si mateixes (com a màxim, se'n poden conèixer "les aparences" que se'n veuen), i el més prudent és abstenir-se de formular-hi cap judici, ja que res és fals ni vertader.
* Hom no pot fiar-se de la raó, ja que els seus coneixements es fonamenten en les sensacions.
* Voler arribar a coneixements absoluts és una font d'intranquil·litat. L'epokhé (abstenció de judici, és a dir, d'opinió i de crítica) és el pas previ a la felicitat i a l'ataràxia.
* L'única cosa que interessa en la vida, com hem dit, és aconseguir la tranquil·litat d'esperit o ataràxia. En aquest punt, l'escepticisme té punts de contacte amb l'epicureisme i, encara que en menor mesura, amb l'estoïcisme.
* Tot l'extern a l'ésser humà és indiferent.
* Atès que s'ha de viure en un món d'aparences, sempre caldrà inclinar-se pel més probable. (En aquest punt, l'escèptic Carnèades va fer una taula de coneixements probables, en què volia donar la seva opinió sobre quins fets tenen una major probabilitat, i quins una probabilitat menor.) Cal dir, però, que l'escepticisme dels primers escèptics té poc o molt poc a veure amb l'anomenat escepticisme modern, o amb l'escepticisme que prediquen alguns pensadors individuals (com ara David Hume). També hi ha pensadors que practiquen un escepticisme moderat, o fins a un escepticisme que serveix de portal a altres coneixements dogmàtics, per exemple, Descartes o Kant. (ca)
- Skepticismus (z řeckého slova skeptomai –„pochybuji“) je blízký agnosticismu a nihilismu. Skepticismus navazuje na učení sofistů. První skeptikové ukazovali na relativnost lidského poznání, na jeho formální nedokazatelnost a závislost na různých podmínkách. Běžně se užívá označení skeptik pro osoby, které: 1.
* mají nedůvěřivý postoj nebo smýšlení o všech nebo specifikovaných věcech, 2.
* tvrdí, že pravdivé poznání je nemožné, 3.
* všechno soustavně kriticky posuzují. (cs)
- الشكوكية (بالإنجليزية: Skepticism) بشكل عام هي أي اتجاه شكّي أو ارتياب بخصوص شيء أو أكثر من المعتقدات أو المعارف المفترضة. تتجه الشكوكية غالبا نحو اختصاصات مثل ما وراء الطبيعة أو علم الأخلاق (الشكوكية الأخلاقية) أو الدين (الشكوكية حول وجود الله) أو المعرفة (الشكوكية حول إمكانية المعرفة أو اليقين). صوريا، تأتي الشكوكية كموضوع في سياق الفلسفة –خاصة نظرية المعرفة- على الرغم من أنه يمكن تطبيقها على أي موضوع مثل السياسة أو الدين أو العلم الزائف. تأتي الشكوكية الفلسفية في صور متعددة. تنكر الصور المتطرفة من الشكوكية أن المعرفة أو المعتقدات المنطقية ممكنة وتحثنا على تعليق الأحكام بخصوص كثير أو كل الأشياء. تدعي الصور الأكثر توسطا من الشكوكية أنه لا يمكن معرفة أي شيء بيقين، أو أنه يمكننا معرفة القليل أو لا شيء على الإطلاق عن "الأسئلة الكبيرة" في الحياة. الشكوكية الدينية هي "الشك بخصوص المبادئ الدينية الأساسية (مثل الخلود والعناية الإلهية والوحي). تهتم الشكوكية العلمية باختبار المعتقدات من أجل الاعتماد عليها، من خلال تعريض هذه المعتقدات إلى أبحاث نظامية باستخدام المنهج العلمي لاكتشاف أدلة تجريبية بخصوصها. (ar)
- Ο σκεπτικισμός είναι μία σημαντική και αξιοπρόσεκτη τάση στη Φιλοσοφία, που ασχολείται κυρίως με τη γνώση και τη δυνατότητά της αντίστοιχα. Αμφισβητεί την πιστότητα και την ορθότητα, θεωρώντας ότι ο άνθρωπος είναι μερικώς ανίκανος στο να αποκτήσει έγκυρη και σωστή γνώση, διότι γίνεται ασυνείδητα θύμα των αισθήσεών του. Δηλαδή ο άνθρωπος, κατά τον Σκεπτικισμό, σχηματίζει μια ψευδή αντίληψη για τον κόσμο που τον περιβάλλει και δημιουργεί γνώσεις που δεν μπορούν να έχουν γερά θεμέλια. Σκεπτικιστικές αμφιβολίες είχαν εκφραστεί ήδη από την εποχή των προσωκρατικών σοφιστών, αλλά και από τον ίδιο το Σωκράτη. Ωστόσο ο σκεπτικισμός, ως συστηματική φιλοσοφική στάση εκφράστηκε κυρίως από τους "πυρρώνειους" (οπαδοί του Πύρρωνα από την Ηλεία) και είχε πρακτικό χαρακτήρα. Ο σκεπτικισμός έχει κατηγορηθεί ως μη θεμελιακή θεώρηση, της ατεχνιάς από μεριάς του ανθρώπου, και ότι δεν αποτελεί εγγενώς κοσμική πραγματικότητα και κοσμομηχανική (τρόπος που λειτουργεί το Σύμπαν)· πράγμα που μάλιστα δεν αρνούνται σχεδόν όλοι οι σκεπτικιστές. Οι πολέμιοι του σκεπτικισμού τον θεωρούν ρηχή θέση, διότι ασχέτως αν η ατεχνιά είναι το απόλυτο όριο της γνώσης ή όχι, το Σύμπαν δεν παύει να υφίσταται, ούτε ένας αιτιακός αναλυτής παύει να αναζητά τις αρχές λειτουργίας του, έστω νοερά και λογικά στην περίπτωση του (α)τεχνικού ανυπέρβλητου ορίου. (el)
- Skeptizismus ist ein Begriff zur Bezeichnung der philosophischen Richtungen, die das systematische Hinterfragen, nicht den blanken Zweifel, zum Prinzip des Denkens erheben und die Möglichkeit einer Erkenntnis von Wirklichkeit und Wahrheit in Frage stellen oder prinzipiell ausschließen. Die neuzeitliche Wortverwendung bezeichnet jedoch häufig lediglich den Zweifel statt des Untersuchens und Forschens als Ausgang des Denkens. (de)
- Skeptikismo estas pensmaniero, kiu estas aplikata en la kampoj de filozofio, juro kaj scienco. Principe, ĉi tio estas sinteno, kiu dubas pri akceptita scio, kredo aŭ dogmo. Ĝi estas ĉefe aplikata al supernaturoj, al moralo, al teismo (la ekzisto de dio, dioj aŭ diaĵo) kaj al scio (al la ĝusteco de aparta scio, aŭ al la ebleco de sciado ĝenerale). (eo)
- El escepticismo, en un sentido amplio, es generalmente cualquier actitud de duda hacia el conocimiento de algo, sea esto: hechos, opiniones o creencias declaradas como hechos, o de duda respecto de afirmaciones que son tomadas por supuestos en otra parte. El escepticismo en filosofía es una teoría del conocimiento que afirma la inexistencia de la verdad, o que, si existe, el ser humano es incapaz de conocerla. El término se usó para nombrar a los miembros de la escuela filosófica que "no afirman nada", es decir, que se quedan en reflexión sin pronunciarse ni aceptando ni negando. Adherentes del pirronismo (y más recientemente, sinónimo parcial con falibilismo), por ejemplo, suspenden el juicio en las investigaciones. Los escépticos pueden incluso dudar de la fiabilidad de sus propios sentidos. El escepticismo religioso, por el otro lado, es una "duda respecto de los principios religiosos básicos (tales como la inmortalidad, la providencia, la revelación o la existencia de la deidad)". El escepticismo científico exige dudar de toda la información que no sea apoyada por la evidencia., por lo cual examina científicamente la veracidad de las teorías al someterlas a una investigación sistemática a través del método científico para descubrir si existen pruebas empíricas que las apoyen. (es)
- Eszeptizismoa oro har onartutako baieztapenen aurrean zalantza eta sinesgaiztasuna izan behar direla aldarrikatzen duen jarrera filosofikoa da. Eszeptizismoaren jarrera duen pertsona bati eszeptikoa dela deritzo. Formalki, eszeptizismoa filosofian jorratzen da, bereziki epistemologian. Modu informalagoan, eszeptizismoa edozein gairi aplika dakioke, hala nola politikari, erlijioari edo sasizientziari. Askotan esparru zehatzetan aplikatzen da, hala nola moralean (eszeptizismo morala), teismoan (Jainkoaren existentziari buruzko eszeptizismoa) edo naturaz gaindiko gaietan. Beste aldetik, eszeptizismoak gaur egungo gizarte-mugimendu batzuk inspiratu dituela esan daiteke. Eszeptizismo erlijiosoak oinarrizko printzipio erlijiosoak zalantzan jartzearen alde egiten du, besteak beste hilezkortasuna, probidentzia eta errebelazioa. Eszeptizismo zientifikoak ebidentziak babesten ez duen informazio guztia zalantzan jartzea eskatzen du, eta, horregatik, teorien egiazkotasuna zientifikoki aztertzen du metodo zientifikoaren bidez ikerketa sistematiko bat eginez, horien aldeko froga enpirikorik ba ote dagoen jakiteko. (eu)
- Skepticism, also spelled scepticism, is a questioning attitude or doubt toward knowledge claims that are seen as mere belief or dogma. For example, if a person is skeptical about claims made by their government about an ongoing war then the person doubts that these claims are accurate. In such cases, skeptics normally recommend not disbelief but suspension of belief, i.e. maintaining a neutral attitude that neither affirms nor denies the claim. This attitude is often motivated by the impression that the available evidence is insufficient to support the claim. Formally, skepticism is a topic of interest in philosophy, particularly epistemology. More informally, skepticism as an expression of questioning or doubt can be applied to any topic, such as politics, religion, or pseudoscience. It is often applied within restricted domains, such as morality (moral skepticism), atheism (skepticism about the existence of God), or the supernatural. Some theorists distinguish "good" or moderate skepticism, which seeks strong evidence before accepting a position, from "bad" or radical skepticism, which wants to suspend judgment indefinitely. Philosophical skepticism is one important form of skepticism. It rejects knowledge claims that seem certain from the perspective of common sense. Radical forms of philosophical skepticism deny that "knowledge or rational belief is possible and urge us to suspend judgment on many or all controversial matters." More moderate forms claim only that nothing can be known with certainty, or that we can know little or nothing about nonempirical matters, such as whether God exists, whether human beings have free will, or whether there is an afterlife. In ancient philosophy, skepticism was understood as a way of life associated with inner peace. Skepticism has been responsible for many important developments in science and philosophy. It has also inspired several contemporary social movements. Religious skepticism advocates for doubt concerning basic religious principles, such as immortality, providence, and revelation. Scientific skepticism advocates for testing beliefs for reliability, by subjecting them to systematic investigation using the scientific method, to discover empirical evidence for them. (en)
- Skeptisisme adalah sikap mempertanyakan atau mencurigai segala sesuatu karena adanya keyakinan bahwa segala sesuatu bersifat tidak pasti. Para penganutnya menyakini adanya pengetahuan yang diduga sebagai keyakinan atau dogma belaka. Kata skeptisisme berasal dari kata skeptis yang menurut Kamus Besar Bahasa Indonesia (KBBI) berarti kurang percaya atau ragu-ragu terhadap keberhasilan ajaran dan sebagainya. Secara etimologis, skeptisisme berasal dari bahasa Yunani σκέπτομαι (skeptomai) yang berarti 'untuk melihat sekitar' atau 'untuk mempertimbangkan'. Kata skeptis tidak harus dipahami sebagai sikap negatif yang langsung meragukan sesuatu dan tidak memercayai keberadaan pengetahuan. Sebab pada pelaksanaannya, skeptisisme mempertanyakan sesuatu dengan cara menyampaikan argumen yang terstruktur untuk menimbulkan keraguan agar mendapatkan penjelasan yang akurat dan memadai. Secara formal, skeptisisme merupakan topik yang menarik dalam filsafat, khususnya epistemologi. Sedangkan secara informal, skeptisisme dapat diterapkan pada topik apa pun, seperti politik, agama, atau pseudosains. Ini sering diterapkan dalam ranah yang terbatas, seperti moralitas (skeptisisme moral), teisme (skeptisisme tentang keberadaan Tuhan), atau supernatural. Tom Friedman dari New York Times mengatakan bahwa skeptis adalah sikap untuk selalu mempertanyakan segala sesuatu, meragukan apa yang diterima, dan mewaspadai segala kepastian agar tidak mudah ditipu. Seorang yang skeptis akan berkata: "Saya kira itu tidak benar. Saya akan mengeceknya.". (in)
- Le scepticisme (du grec σκεπτικός / skeptikós, « qui examine »), aussi appelé pyrrhonisme, est une philosophie et une méthode grecque antique qui compare et oppose toutes choses afin d'atteindre la tranquillité (ἀταραξία / ataraxía, « ataraxie ») de l'âme (ψυχή / psukhḗ). Par exemple le sceptique pyrrhonien dit que rien n'est vrai ni faux, ni vrai et faux à la fois, et pas même cette dernière phrase car elle s'oppose à elle-même. « Le scepticisme est une faculté et une méthode qui sert à examiner, qui compare et oppose, de toutes les manières possibles, les choses apparentes, ou sensibles, et celles qui s'aperçoivent par l'entendement; par le moyen de laquelle faculté nous parvenons (à cause du poids égal qui se trouve dans des choses ou dans des raisons opposées) premièrement à I'épochè, c'est-à-dire à la suspension de l'assentiment, et ensuite à l'ataraxie, c'est-à-dire à l'exemption de trouble, à la tranquillité de l'âme. » — (Esquisses pyrrhoniennes, Livre 1 [8], Sextus Empiricus) Le scepticisme a eu une grande influence sur des philosophes modernes comme Michel de Montaigne, David Hume, Friedrich Nietzsche, Bertrand Russell (qui prône un « scepticisme modéré » par opposition à celui de Pyrrhon), ou Ludwig Wittgenstein, qui ont redéfini le terme et l'ont séparé de la recherche antique de l'ataraxie (sauf dans le cas de Montaigne). Bertrand Russell résume dans ses Essais sceptiques la position du scepticisme à « Ne rien admettre sans preuve et suspendre son jugement tant que la preuve fait défaut ». C'est une position proche de Descartes dans son Discours de la méthode et ce principe d'éviter de conclure aussi longtemps qu'il le faudra se retrouve au XXIe siècle dans les méthodes bayésiennes qui conservent de front autant d'hypothèses que l'on en peut suivre, et qui sont utilisées en intelligence artificielle. Au-delà de cet usage strict du terme, « sceptique » est un adjectif abondamment utilisé, dans des sens parfois éloignés de l'usage antique. Il a servi à désigner[Pour qui ?] un certain défaitisme face à la connaissance, particulièrement à la Renaissance. Nous faisons preuve de scepticisme en un sens plus courant lorsque l'on doute de quelque chose. (fr)
- 회의주의(懷疑主義)는 회의론(懷疑論)이라고도 부르며, 크게 철학적 회의주의와 종교적·과학적 회의주의로 나뉜다. 회의주의는 인간이 이 세계에 관해서 확실한 지식(진리)을 갖는다는 가능성에 회의를 느끼는 이론 및 그러한 입장이다. 고대에는 정치와 사상의 혼란 속에서 고대 회의주의 철학이 성립했다. 근세에 와서는 중세적인 신의 권위에 대한 회의가 실증적인 자연 연구의 발전과 결부해서 성장하였고, 절대적 진리는 인식 불가능이라는 사상이 특히 데이비드 흄 등에 의해 주장되었다. 그러나 고대 회의주의가 회의를 수행한 결과 "판단중지"에 도달한 데 대하여 근세 데카르트의 경우에는 인간의 의식에 있어서 회의의 작용 그 자체의 확실성을 인정하고 거기에서 근세의 합리론 철학(合理論哲學)을 탄생시켰다. 회의는 소극적인 태도이지만 절대적 진리를 분별없이 받아들이지 않고 비판적이기 때문에 오히려 적극적인 의의를 가질 수도 있다. (ko)
- Lo scetticismo metodologico (dubbio metodologico o metodico) è una corrente di pensiero filosofica, nell'ambito della gnoseologia, nata nel contesto del razionalismo e dell'empirismo moderno, in particolare a partire da Cartesio. Il dubbio metodico differisce dal dubbio scettico che è invece un dubitare per dubitare e nel quale il dubbio è fine a sé stesso per la totale sfiducia nelle qualità dell'uomo. Mentre gli scettici greci dubitavano effettivamente della possibilità di avere una conoscenza vera della realtà (specie in ambito metafisico), lo scetticismo metodologico si differenzia da questa corrente perché usa il dubbio solo come metodo per mettere alla prova le conoscenze in nostro possesso e giungere così a certezze più difficilmente dubitabili. Esso funge da "prova del fuoco" e solo le conoscenze che sopravvivono a questa verifica possono essere considerate assolutamente vere ovvero classificabili come certezze. In questo modo lo strumento dello scetticismo metodologico non nega affatto la possibilità di conoscenza vera, come invece sosteneva lo scetticismo greco. Lo scetticismo metodologico si può considerare erede del Rasoio di Occam e precursore del falsificazionismo di Karl Popper. In Cartesio lo scetticismo metodologico si dimostra uno strumento razionalista per giudicare il valore di una conoscenza empirica: egli individua la fine del dubbio in ciò che è evidente ovvero l'evidenza è il primo punto del suo metodo gnoseologico. (it)
- 懐疑主義（かいぎしゅぎ、英語: skepticism）とは、基本的原理・認識に対して、その普遍妥当性、客観性ないし蓋然性を吟味し、根拠のないあらゆるドクサ（独断）を排除しようとする主義である。懐疑論（かいぎろん）とも呼ばれる。これに対して、絶対的な明証性をもつとされる基本的原理（ドグマ）を根底におき、そこから世界の構造を明らかにしようとする立場を独断主義（独: Dogmatismus）ないし独断論という。 懐疑主義ないし懐疑論は、古代から近世にかけて、真の認識をもたらさない、あるいは無神論へとつながる破壊的な思想として論難されることが多かった。これは、懐疑主義が懐疑の結果、普遍妥当性および客観性ないし蓋然性ある新たな原理・認識が得られなかった場合、判断停止に陥って不可知論と結びつき、伝統的形而上学の保持する神や存在の確かさをも疑うようになったからである。しかし近代以降は、自然科学の発展の思想的エネルギー源となったこともあり、肯定的に語られることが多い。 経験的な証拠が欠如している主張の真実性、正確性、普遍妥当性を疑う認識論上の立場、および科学的・日常的な姿勢はと呼ばれる。 (ja)
- Scepticisme kan twee vormen aannemen:
* Filosofisch scepticisme, ook wel principieel scepticisme: een denkhouding van universele twijfel waarbij men er van uitgaat dat betrouwbare kennis onmogelijk is en men zich van geen enkele waarheid kan verzekeren.
* Wetenschappelijk scepticisme, ook wel methodisch scepticisme of rationeel scepticisme: men onderzoekt kritisch of een bewering of hypothese de toets van de wetenschappelijke methode kan doorstaan, dat wil zeggen, herhaalbaar en falsifieerbaar is. Als dit lukt, dan wordt deze voorlopig aanvaard totdat er nieuwe redenen opduiken om deze weer te betwijfelen. Meestal zijn paranormale claims en excentrieke uitvinders het onderwerp van sceptische onderzoekers. In het dagelijks spraakgebruik wordt sceptisch vooral begrepen als terughoudendheid met overtuigingen, bijvoorbeeld bij twijfel aan het beloofde rendement van een beleggingsrekening of aan de kans van een favoriete sporter om te winnen. (nl)
- Sceptycyzm (gr. sképtomai – „obserwuję”) – pojęcie wieloznaczne, określające postawę w nauce, pogląd filozoficzny oraz potocznie – postawę „sceptyka”, człowieka wątpiącego, krytycznego, niedowierzającego. (pl)
- Ceticismo (português brasileiro) ou cepticismo (português europeu) é qualquer atitude de questionamento para com o conhecimento, fatos, opiniões ou crenças estabelecidas. Filosoficamente, é a doutrina da qual a mente humana não pode atingir certeza alguma a respeito da verdade. O ceticismo filosófico é uma abordagem global que requer todas as informações suportadas pela evidência. O ceticismo filosófico clássico deriva da Skeptikoi, uma escola que "nada afirma". Adeptos de pirronismo, por exemplo, suspenderam o julgamento em investigações. Os céticos podem até duvidar da confiabilidade de seus próprios sentidos. O ceticismo religioso, por outro lado é "a dúvida sobre princípios religiosos básicos (como a imortalidade, a providência e a revelação)". (pt)
- Skepticism, (av grek. skeptikos, plural skeptikoi, sökare eller frågare) är ett begrepp som används på olika sätt inom filosofi, religion och vetenskap, och dessa olika betydelser bör inte blandas ihop med varandra. (sv)
- Скептици́зм (от др.-греч. σκεπτικός — рассматривающий, исследующий) — философское направление, выдвигающее сомнение в качестве принципа мышления, особенно сомнение в надёжности истины. На русский язык «скепсис» часто переводят как «сомнение», но при этом теряются важные оттенки смысла: желание познания искажается до самодовольного неверия; если и не невежества, то интеллектуального бессилия. Между тем скептики стремятся к расширению своего познавательного опыта. Проф. А. В. Семушкин в связи с этим указывает, что «…семантика термина „скепсис“, по-видимому, адекватно передаваема лишь через герменевтическое описание, путём перечисления и толкования его смысловых нюансов». В современности под скептицизмом нередко понимается нигилистическая позиция полного отрицания всего: теорий, идей и т. д., категорическое несогласие с любым тезисом. Такое восприятие является ошибочным и основано на особенности человеческого восприятия: стандарте подмены знания верой, в том числе и в несуществование чего-либо. Более того, скептик вообще не может стремиться к отрицанию какой-либо идеи, так как это означает логическое противоречие позицией «ничего не утверждать и не отрицать». «Скептицизм можно охарактеризовать как самосомневающееся сомнение, которое, являясь вполне нетрадиционным философским решением, представляет собой вечно ищущее, никогда не удовлетворённое, ни на чем окончательно не останавливающееся философское мышление». Секст Эмпирик в работе «Три книги Пирроновых положений» отмечал, что скептицизм не рассматривает сомнение как принцип, а использует сомнение как полемическое оружие против догматиков; принцип скептицизма — явление. Скептицизмом называют несколько отличающихся между собой взглядов:
* обыденный скептицизм — критическое отношение, недоверие к кому-либо или чему-либо, сомнение в истинности и правильности;
* философский скептицизм — сомнение в возможности достоверного знания;
* методологический скептицизм Рене Декарта: попытка опровержения скепсиса сомнением, которая и привела к его знаменитому «я мыслю — значит, существую» (что неверно с точки зрения скептицизма);
* научный скептицизм — последовательная оппозиция учениям, не имеющим эмпирических доказательств (нередко сопровождается сциентизмом);
* религиозный скептицизм — сомнение в некоторых религиозных утверждениях на фоне принятия догм религии в целом (например, сомнение в конкретном религиозном чуде, описанном в соотв. литературе). В этой статье рассматривается именно философский скептицизм как изначальный; научный и религиозный см. по соответствующим ссылкам. (ru)
- 懷疑主義（古希腊语：σκέπτομαι，羅馬化：sképtomai；美式英語：skepticism；英式英語：scepticism）通常是對一個或多個假定的知識實例的質疑態度或懷疑，這些實例被斷言僅僅是信仰或教條。 形式上，懷疑論是哲學中的一個話題，尤其是在認識論之中。更非正式地，懷疑主義作為質疑或懷疑的表達可以應用於任何主題，例如政治、宗教或偽科學。它通常應用於受限領域，例如道德（道德懷疑論）、有神論（對上帝存在的懷疑論）或超自然。 哲學懷疑有多種形式。哲學懷疑論的激進形式否認“知識或理性信念是可能的，並敦促我們對許多或所有有爭議的問題暫緩判斷”。更溫和的哲學懷疑論只聲稱沒有什麼是確定無疑的，或者我們對非經驗事物知之甚少或一無所知，例如上帝是否存在，人類是否有自由意志，或者是否有來世。哲學懷疑論是一種要求所有論點或資訊，都要充份地被理據所支持的整全方式。傳統哲學懷疑論衍生自“Skeptikoi”，即指向“任何事物都不加以斷言”的概念。皮浪主義（部分地與可謬論相類）的擁護者，放棄在任何研究中定下判斷。懷疑論者甚或會對自我感觀的真實性抱懷疑的態度。 懷疑主義還激發了許多當代社會運動。宗教懷疑論主張對基本的宗教原則表示懷疑，例如不朽、天意和啟示。 科學懷疑主義主張檢驗信念的可靠性，通過使用科學方法對信念進行系統調查，為它們發現經驗證據。 (zh)
- У повсякденному використанні скептици́зм (грец. σκέπτομαι — помічати, зауважувати, розглядати) може означати таке:
* сумніви щодо певного явища чи існування або властивостей певного об'єкту,
* метод судження, що засновується на неприйнятті передчасних висновків. У філософії скептицизм означає одну з наступних позицій:
* (принципову) обмеженість знання,
* отримання інформації про дійсність через сумніви та постійні перевірки чи експерименти,
* брак певності в існуванні позитивних мотивів для людських вчинків (цинізм). У скептицизм означає вчення '(Οι Σκεπτικοί) філософської школи, представники якої стверджували, що вони не «заявляють нічого, але лише висловлюють власну думку». У цьому сенсі, філософський скептицизм — філософська позиція уникнення того, щоб постулювати остаточну істину. Застосований до себе, скептицизм поставив би під сумнів, чи є скептицизм прийнятною позицією взагалі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Skepticismus (z řeckého slova skeptomai –„pochybuji“) je blízký agnosticismu a nihilismu. Skepticismus navazuje na učení sofistů. První skeptikové ukazovali na relativnost lidského poznání, na jeho formální nedokazatelnost a závislost na různých podmínkách. Běžně se užívá označení skeptik pro osoby, které: 1.
* mají nedůvěřivý postoj nebo smýšlení o všech nebo specifikovaných věcech, 2.
* tvrdí, že pravdivé poznání je nemožné, 3.
* všechno soustavně kriticky posuzují. (cs)
- Skeptizismus ist ein Begriff zur Bezeichnung der philosophischen Richtungen, die das systematische Hinterfragen, nicht den blanken Zweifel, zum Prinzip des Denkens erheben und die Möglichkeit einer Erkenntnis von Wirklichkeit und Wahrheit in Frage stellen oder prinzipiell ausschließen. Die neuzeitliche Wortverwendung bezeichnet jedoch häufig lediglich den Zweifel statt des Untersuchens und Forschens als Ausgang des Denkens. (de)
- Skeptikismo estas pensmaniero, kiu estas aplikata en la kampoj de filozofio, juro kaj scienco. Principe, ĉi tio estas sinteno, kiu dubas pri akceptita scio, kredo aŭ dogmo. Ĝi estas ĉefe aplikata al supernaturoj, al moralo, al teismo (la ekzisto de dio, dioj aŭ diaĵo) kaj al scio (al la ĝusteco de aparta scio, aŭ al la ebleco de sciado ĝenerale). (eo)
- 회의주의(懷疑主義)는 회의론(懷疑論)이라고도 부르며, 크게 철학적 회의주의와 종교적·과학적 회의주의로 나뉜다. 회의주의는 인간이 이 세계에 관해서 확실한 지식(진리)을 갖는다는 가능성에 회의를 느끼는 이론 및 그러한 입장이다. 고대에는 정치와 사상의 혼란 속에서 고대 회의주의 철학이 성립했다. 근세에 와서는 중세적인 신의 권위에 대한 회의가 실증적인 자연 연구의 발전과 결부해서 성장하였고, 절대적 진리는 인식 불가능이라는 사상이 특히 데이비드 흄 등에 의해 주장되었다. 그러나 고대 회의주의가 회의를 수행한 결과 "판단중지"에 도달한 데 대하여 근세 데카르트의 경우에는 인간의 의식에 있어서 회의의 작용 그 자체의 확실성을 인정하고 거기에서 근세의 합리론 철학(合理論哲學)을 탄생시켰다. 회의는 소극적인 태도이지만 절대적 진리를 분별없이 받아들이지 않고 비판적이기 때문에 오히려 적극적인 의의를 가질 수도 있다. (ko)
- 懐疑主義（かいぎしゅぎ、英語: skepticism）とは、基本的原理・認識に対して、その普遍妥当性、客観性ないし蓋然性を吟味し、根拠のないあらゆるドクサ（独断）を排除しようとする主義である。懐疑論（かいぎろん）とも呼ばれる。これに対して、絶対的な明証性をもつとされる基本的原理（ドグマ）を根底におき、そこから世界の構造を明らかにしようとする立場を独断主義（独: Dogmatismus）ないし独断論という。 懐疑主義ないし懐疑論は、古代から近世にかけて、真の認識をもたらさない、あるいは無神論へとつながる破壊的な思想として論難されることが多かった。これは、懐疑主義が懐疑の結果、普遍妥当性および客観性ないし蓋然性ある新たな原理・認識が得られなかった場合、判断停止に陥って不可知論と結びつき、伝統的形而上学の保持する神や存在の確かさをも疑うようになったからである。しかし近代以降は、自然科学の発展の思想的エネルギー源となったこともあり、肯定的に語られることが多い。 経験的な証拠が欠如している主張の真実性、正確性、普遍妥当性を疑う認識論上の立場、および科学的・日常的な姿勢はと呼ばれる。 (ja)
- Sceptycyzm (gr. sképtomai – „obserwuję”) – pojęcie wieloznaczne, określające postawę w nauce, pogląd filozoficzny oraz potocznie – postawę „sceptyka”, człowieka wątpiącego, krytycznego, niedowierzającego. (pl)
- Skepticism, (av grek. skeptikos, plural skeptikoi, sökare eller frågare) är ett begrepp som används på olika sätt inom filosofi, religion och vetenskap, och dessa olika betydelser bör inte blandas ihop med varandra. (sv)
- 懷疑主義（古希腊语：σκέπτομαι，羅馬化：sképtomai；美式英語：skepticism；英式英語：scepticism）通常是對一個或多個假定的知識實例的質疑態度或懷疑，這些實例被斷言僅僅是信仰或教條。 形式上，懷疑論是哲學中的一個話題，尤其是在認識論之中。更非正式地，懷疑主義作為質疑或懷疑的表達可以應用於任何主題，例如政治、宗教或偽科學。它通常應用於受限領域，例如道德（道德懷疑論）、有神論（對上帝存在的懷疑論）或超自然。 哲學懷疑有多種形式。哲學懷疑論的激進形式否認“知識或理性信念是可能的，並敦促我們對許多或所有有爭議的問題暫緩判斷”。更溫和的哲學懷疑論只聲稱沒有什麼是確定無疑的，或者我們對非經驗事物知之甚少或一無所知，例如上帝是否存在，人類是否有自由意志，或者是否有來世。哲學懷疑論是一種要求所有論點或資訊，都要充份地被理據所支持的整全方式。傳統哲學懷疑論衍生自“Skeptikoi”，即指向“任何事物都不加以斷言”的概念。皮浪主義（部分地與可謬論相類）的擁護者，放棄在任何研究中定下判斷。懷疑論者甚或會對自我感觀的真實性抱懷疑的態度。 懷疑主義還激發了許多當代社會運動。宗教懷疑論主張對基本的宗教原則表示懷疑，例如不朽、天意和啟示。 科學懷疑主義主張檢驗信念的可靠性，通過使用科學方法對信念進行系統調查，為它們發現經驗證據。 (zh)
- الشكوكية (بالإنجليزية: Skepticism) بشكل عام هي أي اتجاه شكّي أو ارتياب بخصوص شيء أو أكثر من المعتقدات أو المعارف المفترضة. تتجه الشكوكية غالبا نحو اختصاصات مثل ما وراء الطبيعة أو علم الأخلاق (الشكوكية الأخلاقية) أو الدين (الشكوكية حول وجود الله) أو المعرفة (الشكوكية حول إمكانية المعرفة أو اليقين). صوريا، تأتي الشكوكية كموضوع في سياق الفلسفة –خاصة نظرية المعرفة- على الرغم من أنه يمكن تطبيقها على أي موضوع مثل السياسة أو الدين أو العلم الزائف. (ar)
- El corrent escèptic o escepticisme fou un corrent filosòfic iniciat per Pirró d'Elis (360 aC-270 aC). La primera forma d'escepticisme tradicionalment admesa fou el pirronisme. Els primers escèptics, a part d'escèptics o pirrònics, també rebien el nom menys habitual de zètics; aquest darrer terme significa "buscadors que busquen sense trobar res". Els escèptics desconfiaven de la capacitat de la raó per a descobrir la veritat, ja que les sensacions per les quals es percep la realitat només mostren l'aparença de les coses. Les idees centrals de l'escepticisme són: (ca)
- Ο σκεπτικισμός είναι μία σημαντική και αξιοπρόσεκτη τάση στη Φιλοσοφία, που ασχολείται κυρίως με τη γνώση και τη δυνατότητά της αντίστοιχα. Αμφισβητεί την πιστότητα και την ορθότητα, θεωρώντας ότι ο άνθρωπος είναι μερικώς ανίκανος στο να αποκτήσει έγκυρη και σωστή γνώση, διότι γίνεται ασυνείδητα θύμα των αισθήσεών του. Δηλαδή ο άνθρωπος, κατά τον Σκεπτικισμό, σχηματίζει μια ψευδή αντίληψη για τον κόσμο που τον περιβάλλει και δημιουργεί γνώσεις που δεν μπορούν να έχουν γερά θεμέλια. Σκεπτικιστικές αμφιβολίες είχαν εκφραστεί ήδη από την εποχή των προσωκρατικών σοφιστών, αλλά και από τον ίδιο το Σωκράτη. Ωστόσο ο σκεπτικισμός, ως συστηματική φιλοσοφική στάση εκφράστηκε κυρίως από τους "πυρρώνειους" (οπαδοί του Πύρρωνα από την Ηλεία) και είχε πρακτικό χαρακτήρα. Ο σκεπτικισμός έχει κατηγορηθεί (el)
- El escepticismo, en un sentido amplio, es generalmente cualquier actitud de duda hacia el conocimiento de algo, sea esto: hechos, opiniones o creencias declaradas como hechos, o de duda respecto de afirmaciones que son tomadas por supuestos en otra parte. (es)
- Eszeptizismoa oro har onartutako baieztapenen aurrean zalantza eta sinesgaiztasuna izan behar direla aldarrikatzen duen jarrera filosofikoa da. Eszeptizismoaren jarrera duen pertsona bati eszeptikoa dela deritzo. Formalki, eszeptizismoa filosofian jorratzen da, bereziki epistemologian. Modu informalagoan, eszeptizismoa edozein gairi aplika dakioke, hala nola politikari, erlijioari edo sasizientziari. Askotan esparru zehatzetan aplikatzen da, hala nola moralean (eszeptizismo morala), teismoan (Jainkoaren existentziari buruzko eszeptizismoa) edo naturaz gaindiko gaietan. (eu)
- Le scepticisme (du grec σκεπτικός / skeptikós, « qui examine »), aussi appelé pyrrhonisme, est une philosophie et une méthode grecque antique qui compare et oppose toutes choses afin d'atteindre la tranquillité (ἀταραξία / ataraxía, « ataraxie ») de l'âme (ψυχή / psukhḗ). Par exemple le sceptique pyrrhonien dit que rien n'est vrai ni faux, ni vrai et faux à la fois, et pas même cette dernière phrase car elle s'oppose à elle-même. — (Esquisses pyrrhoniennes, Livre 1 [8], Sextus Empiricus) (fr)
- Skeptisisme adalah sikap mempertanyakan atau mencurigai segala sesuatu karena adanya keyakinan bahwa segala sesuatu bersifat tidak pasti. Para penganutnya menyakini adanya pengetahuan yang diduga sebagai keyakinan atau dogma belaka. Kata skeptisisme berasal dari kata skeptis yang menurut Kamus Besar Bahasa Indonesia (KBBI) berarti kurang percaya atau ragu-ragu terhadap keberhasilan ajaran dan sebagainya. Secara etimologis, skeptisisme berasal dari bahasa Yunani σκέπτομαι (skeptomai) yang berarti 'untuk melihat sekitar' atau 'untuk mempertimbangkan'. (in)
- Skepticism, also spelled scepticism, is a questioning attitude or doubt toward knowledge claims that are seen as mere belief or dogma. For example, if a person is skeptical about claims made by their government about an ongoing war then the person doubts that these claims are accurate. In such cases, skeptics normally recommend not disbelief but suspension of belief, i.e. maintaining a neutral attitude that neither affirms nor denies the claim. This attitude is often motivated by the impression that the available evidence is insufficient to support the claim. Formally, skepticism is a topic of interest in philosophy, particularly epistemology. More informally, skepticism as an expression of questioning or doubt can be applied to any topic, such as politics, religion, or pseudoscience. It i (en)
- Lo scetticismo metodologico (dubbio metodologico o metodico) è una corrente di pensiero filosofica, nell'ambito della gnoseologia, nata nel contesto del razionalismo e dell'empirismo moderno, in particolare a partire da Cartesio. Il dubbio metodico differisce dal dubbio scettico che è invece un dubitare per dubitare e nel quale il dubbio è fine a sé stesso per la totale sfiducia nelle qualità dell'uomo. Mentre gli scettici greci dubitavano effettivamente della possibilità di avere una conoscenza vera della realtà (specie in ambito metafisico), lo scetticismo metodologico si differenzia da questa corrente perché usa il dubbio solo come metodo per mettere alla prova le conoscenze in nostro possesso e giungere così a certezze più difficilmente dubitabili. (it)
- Scepticisme kan twee vormen aannemen:
* Filosofisch scepticisme, ook wel principieel scepticisme: een denkhouding van universele twijfel waarbij men er van uitgaat dat betrouwbare kennis onmogelijk is en men zich van geen enkele waarheid kan verzekeren.
* Wetenschappelijk scepticisme, ook wel methodisch scepticisme of rationeel scepticisme: men onderzoekt kritisch of een bewering of hypothese de toets van de wetenschappelijke methode kan doorstaan, dat wil zeggen, herhaalbaar en falsifieerbaar is. Als dit lukt, dan wordt deze voorlopig aanvaard totdat er nieuwe redenen opduiken om deze weer te betwijfelen. Meestal zijn paranormale claims en excentrieke uitvinders het onderwerp van sceptische onderzoekers. (nl)
- Ceticismo (português brasileiro) ou cepticismo (português europeu) é qualquer atitude de questionamento para com o conhecimento, fatos, opiniões ou crenças estabelecidas. Filosoficamente, é a doutrina da qual a mente humana não pode atingir certeza alguma a respeito da verdade. (pt)
- Скептици́зм (от др.-греч. σκεπτικός — рассматривающий, исследующий) — философское направление, выдвигающее сомнение в качестве принципа мышления, особенно сомнение в надёжности истины. На русский язык «скепсис» часто переводят как «сомнение», но при этом теряются важные оттенки смысла: желание познания искажается до самодовольного неверия; если и не невежества, то интеллектуального бессилия. Между тем скептики стремятся к расширению своего познавательного опыта. Проф. А. В. Семушкин в связи с этим указывает, что «…семантика термина „скепсис“, по-видимому, адекватно передаваема лишь через герменевтическое описание, путём перечисления и толкования его смысловых нюансов». (ru)
- У повсякденному використанні скептици́зм (грец. σκέπτομαι — помічати, зауважувати, розглядати) може означати таке:
* сумніви щодо певного явища чи існування або властивостей певного об'єкту,
* метод судження, що засновується на неприйнятті передчасних висновків. У філософії скептицизм означає одну з наступних позицій:
* (принципову) обмеженість знання,
* отримання інформації про дійсність через сумніви та постійні перевірки чи експерименти,
* брак певності в існуванні позитивних мотивів для людських вчинків (цинізм). (uk)
|
