Куликівська вулиця (Харків)
Куликівська вулиця Харків | |
---|---|
Місцевість | Центр |
Район | Київський |
Колишні назви | |
Слюсарна, Куликівська, Мельникова | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 910 м |
Координати початку | 49°59′31″ пн. ш. 36°14′14″ сх. д. / 49.99194° пн. ш. 36.23722° сх. д. |
Координати кінця | 49°59′45″ пн. ш. 36°14′53″ сх. д. / 49.99583° пн. ш. 36.24806° сх. д. |
поштові індекси | 61002 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Майдан Конституції» (350 м) |
Рух | одно- та двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | від № 2 до № 48 |
Навчальні заклади | НФаУ (Навч. корпус № 3) |
Медичні заклади | Пологовий будинок № 3 |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Куликівська вулиця у Вікісховищі |
Куликівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від Громадянської вулиці і йде на північний схід до вулиці Дарвіна. Від початку і до перехрестя з Чорноглазівською вулицею рух на Куликівській вулиці односторонній, з напрямком до Громадянської вулиці. Між Чорноглазівською і Дарвіна рух на Куликівській вулиці двосторонній.
Заснована вулиця у 2-й половині XVIII століття. Спочатку мала назву Слюсарна (з 1804 р.), потім Куликівська (з середини XIX ст.) Цією назвою вулиця завдячує слобідсько-українському дворянському роду Куликовських. Садибне місце Матвія Прокоповича Куликовського, останнього полковника Харківського полку, було розташоване по цій вулиці. У 1922 р. вулиця отримала ім'я Мельникова Ювеналія Дмитровича — одного з перших українських революціонерів-марксистів. 20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено історичну назву Куликівська.[1]
- Буд. № 2 — Будинок 2-ї половини XIX століття, нині банківська установа.
- Буд. № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова початку XIX ст., житловий будинок невідомого архітектора.
- Буд. № 5 — Пам'ятник архітектури, прибутковий будинок невідомого архітектора початку XX ст.
- Буд. № 6 — Пам'ятник архітектури. Приватний особняк, який дещо нагадує замок, у 1912 р. був побудований для двох підприємців-компаньйонів. Архітектором, можливо, був Олександр Гінзбург. Зараз тут розмістився Будинок Художньої й технічної творчості профтехосвіти.
- Буд. № 8 — Пам'ятник архітектури, прибутковий будинок невідомого архітектора, 1910 р.
- Буд. № 12 — Пам'ятник архітектури, колишнє єврейське благодійне товариство, в складі якого були чоловіче єврейське училище, дешеві заклади харчування, богодільня і лікарня. Останню в роки війни використовували як лазарет. Архітектор Олександр Гінзбург побудував його у 1909 р. на кошт табачного фабриканта Бураса, відмовившись від оплати своєї праці. Зараз це 3-й навчальний корпус Національного фармацевтичного університету.
- Буд. № 19 — Пам'ятник архітектури початку XIX ст., колишній особняк Бурасів, архітектор невідомий. У 1913 р. будинок був реконструйований Б. І. Гершковичем.
- Буд. № 35 — Житловий будинок 1903 р. Можливо, побудований за проєктом Віктора Величка.
- Буд. № 46-а — Пологовий будинок № 3. На цьому місці колись стояв будинок Матвія Куликовського.
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: Улица «хозяев» рога изобилия (рос.)
- Улица Мельникова. Страницы краеведческого альбома (рос.)
- Л. Е. Розвадовский. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (рос.)
- ↑ Реєстр актів харківської міської ради. Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.