Вулиця Алчевських (Харків)
| Вулиця Алчевських Харків | |
|---|---|
 (тепер технічний університет сільського господарства) Пам. арх., Комерційний інститут (тепер технічний університет сільського господарства) | |
| Місцевість | Центр, Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь | Родини Алчевських |
| Колишні назви | |
| Старокладовищенська (1830 — 1880-ті), Кладовищенська (до 2 липня 1892), Єпархіальна (до 21 жовтня 1922), Артемівська (до 3 листопада 1922), Артема (до 7 вересня 1942), Єпархіальна (до 1943), Артема (до 20 листопада 2015) | |
| Загальні відомості | |
| Дата початку забудови | 1830 |
| Протяжність | 1570 м |
| Координати початку | 50°00′03″ пн. ш. 36°14′20″ сх. д. / 50.00083° пн. ш. 36.23889° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′48″ пн. ш. 36°14′55″ сх. д. / 50.01333° пн. ш. 36.24861° сх. д. |
| поштові індекси | 61002, 61023 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Ярослава Мудрого (340 м) |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 58 |
| Архітектурні пам'ятки | № 2, 6, 29, 31, 32, 34, 27, 44, 47, 50 |
| Пам'ятники | Пам'ятник підпільникам і партизанам Харківщини (поруб з буд. 63) |
| Храми | Храм усікновення глави Іоана Предтечі |
| Навчальні заклади | Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського, Харківська обласна бібліотека для дітей, Харківський національний педагогічний університет ім. Г. Сковороди, Державний біотехнологічний університет, середня школа № 36 |
| Забудова | історична, середньоповерхова |
| Парки | Молодіжний парк |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Алчевських у Вікісховищі | |
Ву́лиця Алче́вських — вулиця у центрі Харкова у Київському районі. Починається від вулиці Гіршмана і йде на північний схід до вулиці Весніна. Вулиця з одностороннім рухом, напрямок — від центру міста. Довжина 1700 м[1].
Вулиця виникла у 1830 році та спочатку називалася Старокладовищенською, а потім просто Кладовищенською, оскільки вела до міського цвинтаря (нині Молодіжний парк)[2]. Перейменована 2 липня 1892 р. у Єпархіальну, оскільки у 1854 р. на території нинішнього студмістечка «Гігант» було відкрите Жіноче єпархіальне училище для жінок духовенства (будівлі частково збереглися)[3]. 21 жовтня 1922 р. — вулиця перейменована на Артемівську, а з 3 листопада 1922 р. вулиці було присвоєне ім'я радянського державного та партійного діяча Артема (Сергєєв Федір Андрійович; 1883—1921; у будинку, що знаходиться на початку вулиці, де зараз розташоване 2-е відділення зв'язку (тепер — вул. Чернишевська, 28/11), Артем у 1905 р. організував більшовицьку групу «Вперед»). У роки німецької окупації (1942—1943) відповідно до рішення Міськуправи від 7 вересня 1942 р. повернуто назву Єпархіальна. Після захоплення міста радянськими військами у 1943 р. знову стала вулицею Артема. 20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиця отримала ім'я родини Алчевських[1].
Сім'я Алчевських — родина з представників інтелігенції, просвітників, діячів культури та меценатів. Серед них: Олексій Алчевський, його дружина Христина Алчевська, їхні діти Дмитро, Григорій, Ганна, Микола, Іван, Христина.
- Буд. № 6 — Пам'ятка архітектури Харкова, 5-поверховий секційний житловий будинок «Червоний банківець». Побудований у 1928 р. за проєктом архітектора Віктора Естровича. Призначався для співробітників Держбанку[4]. Фасад виконаний у стилі модерн з використанням елементів українського бароко[5]. У цьому будинку з 1971 по 1990 рр. жив видатний фізик Борис Вєркін.
- Буд. № 16 — Генеральне Консульство Республіки Польща у Харкові[6]
- Буд. № 23 — Колишній особняк Добровольської. Будинок, у якому в 1941—42 роках працював підпільний Харківський обком ЛКСМУ[7][8]. Пам'ятка історії.
- Буд. № 30 — Головний офіс Мегабанку.
- Буд. № 31 — Приватний особняк, побудований у 1912 р. за проєктом архітектора Віктора Величка і Ф. А. Кондратьєва. Сучасного вигляду будинок придбав після реконструкції флігеля старої садиби, під час якої було відтворено вигляд будівель початку XIX століття. Фасад прикрашений ліпними деталями у стилі московського ампіру. Фігури левів, що лежали на пілонах воріт, втрачено у роки радянської окупації[9]. В минулому Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова (до 1990 р.) У 2005 році будинок виключено зі списку пам'яток архітектури, а у 2010-х він був надбудований, через що історичний вигляд сильно спотворено[10][11]. Нині в ньому знаходиться банк.
- Буд. № 32 — Міський психоневрологічний диспансер № 3.[12] Пам. арх. поч. XX століття, арх. невідомий. Колишній житловий будинок.
- Буд. № 34 — Жилий будинок. Пам'ятник архітектури початку XX століття, арх. невідомий[7].
- Буд. № 40 — Особняк ватажка дворянства Акішева, середина XIX століття, архітектор невідомий[13][7]. Виключено зі списку пам'яток архітектури[14].
- Буд. № 47 — Особняк. Пам'ятник архітектури початку XX століття, архітектор невідомий[7].
- Буд. № 49 — Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
- Буд. № 50 — Храм усікновення глави Іоана Предтечі, побудований за проєктом академіка архітектури Андрія Тона й О. Полякова у 1845 році, як цвинтарний[15]. З 1857 року використовується як парафіяльний. Пам'ятка архітектури[7].
- Буд. № 10 — Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України, в якому працювали Василь Данилевський і Єлизвета Приходькова[7][16]. Побудований у 1929 році за проєктом Віктора Естровича. Пам'ятка історії.
- Буд. № 29 — Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Пам'ятник архітектури, колишній Селянський поземельний банк, побудований у 1914 році за проєктом архітектора Олександра Молокіна. Чотириповерхова будівля побудована в стилі модерн з використанням елементів готики. До асиметричного фасаду прибудовано з південної сторони крило, витримане в загальному стилі будинку (проєкт того ж автора).[5]
- Буд. № 43 — Харківська обласна бібліотека для дітей[17].
- Буд. № 44 — Державний біотехнологічний університет. Пам'ятник архітектури, колишній Комерційний інститут, споруджений у 1914—1916 рр. за проєктом архітектора Олексія Бекетова.Триповерховий будинок споруджено з використанням композиційних прийомів класицизму. У будівлі збереглися елементи первісного оформлення парадних приміщень, зокрема, розписи на античні теми (художник Іліодор Загоскін) у холі 3-го поверху.[18]
- Буд. № 55 — Середня школа № 36.
За перехрестям з вул. Олеся Гончара починається територія Національного університету цивільного захисту України (адреса університету — вул. Чернишевська, 94). З правого боку вул. Алчевських розташована навчальна пожежно-рятувальна частина з тренувальними будівлями та майданчиками.
Перед фасадом університету сільського господарства ім. Петра Василенка розташований сквер, в якому раніше стояв пам'ятник Артему. В ніч на 24 вересня 2014 р. пам'ятник був знесений невідомими особами[19].
З правого боку вулиці Алчевських розташований Молодіжний парк. Він розпланований на території колишнього Івано-Усікновенського кладовища, там і досі стоїть Храм усікновення глави Іоана Предтечі, збереглись могили відомих харків'ян, більша частина знесена. У парку також розташований спортивний комплекс «Політехнік» (ХПІ).
В кінці вулиці Алчевських, перед вулицею Весніна є невеликий сквер Партизанської слави, у якому встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, 1978 р.
На вулиці Алчевських встановлені пам'ятні дошки архітектору Віктору Естровичу[20], академіку Борису Вєркіну[21] (будинок 6), на честь Міністерства освіти України та перших міністрів освіти[22] (будинок 29), заслуженому майстру спорту, волейболісту Юрію Пояркову (будинок 29), конструктору танків, інженеру та співробітнику Харківського автомобільно-дорожного інституту Абросимову Констянтину Пилиповичу[23] (будинок 37), Нобелівському лауреатові Саймону Кузнецю (будинок 44), Олімпійській чемпіонці Марії Гороховській (будинок 43), протоієрею Тимофію Буткевичу на фасаді храму Усікновення глави Іоана Предтечі[24] (будинок 50А).
- Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
- А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица революционера-«профи»
- Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... — Харьков : «Издательство САГА», 2011. — С. 16. — 500 прим. — ISBN 978-617-575-024-7.
- Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1985. — 151 с. — 10000 прим.
- ↑ а б 2011, с. 16.
- ↑ Парамонов, Андрій (2020). Вулиці старого Харкова. Харків: Фоліо. с. 251. ISBN 978-966-03-8413-2.
- ↑ Хозяйственно-правовой факультет НЮУ "им. Ярослава Мудрого". wikimapia.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Харьков: «красные» дома. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ а б Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 77.
- ↑ Генеральне Консульство Республіки Польща у Харкові. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ а б в г д е Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 14 січня 2021 року № 10 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
- ↑ Харкiв, Улица Алчевских, 23 – Проекты 2-этажных домов до 1920 года. photobuildings.com (укр.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 77-78.
- ↑ Розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 562 від 07 листопада 2005
- ↑ Бизнес-центр «Авалон» (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Харьковский городской психоневрологический диспансер № 3. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ ул. Алчевских, 40 (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Рішення ХОРНД № 61 від 05.03.1992
- ↑ История храма | Храм Усекновения главы Иоанна Предтечи в Харькове. useknovensky-kharkov.church.ua. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Харкiв, Улица Алчевских, 10 – Лечебно-профилактические учреждения. photobuildings.com (укр.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Харківська обласна бібліотека для дітей. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 78.
- ↑ В Харькове снесли памятник Артему. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ Естрович В. А. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Вєркін Б. І. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Міністерство освіти України та перші міністри освіти. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Абросімов К. П. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Буткевич Т. І. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
