Очікує на перевірку

Плетнівський провулок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плетнівський провулок
Харків
Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану
Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану
Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану
МісцевістьЦентр, Поділ
РайонОснов'янський
Загальні відомості
Протяжність330 м
Координати початку49°59′17.7″ пн. ш. 36°13′57.6″ сх. д. / 49.98825° пн. ш. 36.23267° сх. д. / 49.98825; 36.23267
Координати кінця49°59′08.4″ пн. ш. 36°14′06.5″ сх. д. / 49.98567° пн. ш. 36.23514° сх. д. / 49.98567; 36.23514
поштові індекси61003
Транспорт
Найближчі станції метро«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Автобуси119е, 241е
Руходносторонній, двосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 2 до № 14
Архітектурні пам'ятки№ 5, 7, 12
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2450238
Мапа
Мапа
CMNS: Плетнівський провулок у Вікісховищі

Плетнівський провулок — провулок у Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Плетнівський провулок перетинає Кооперативну вулицю. Рух односторонній до перехрестя з Кооперативною і двосторонній після нього.

Історія

[ред. | ред. код]

Початок заселення Подолу відносять до середини XVII століття. У 1760-ті роки ця місцевість почала приваблювати купців, оскільки поруч розташовувався осередок харківської торгівлі.

У 1804 році Плетнівський провулок називався Молчановською вулицею, по імені вахмістра у відставці Молчанова, який на ній мешкав. Сучасну назву «Плетнівський» провулок отримав у середині XIX століття[1]. Можливо, що ця назва пов'язана з іменем Романа Плетньова, харківського промисловця, купця 3-ї гільдії і гласного міської думи[2].

У провулку уся ліва сторона належала купцю Ломакіну, а згодом ця земля була продана купцям Віссаріону Костюрину та Івану Боровкову[3].

Будинки

[ред. | ред. код]

Вхід до Плетнівського провулку позначений двома пам'ятками архітектури початку XX століття. Ліворуч розташоване колишнє кредитне товариство (архітектор О. М. Бекетов, реконструкція Ю. С. Цауне). Праворуч — колишній готель «Асторія» (архітектори О. І. Ржепішевський і М. В. Васильєв).

На перехресті з вулицею Кооперативною розташований Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.

  • Будинок № 5 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 494. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Товариство взаємного кредиту. Нині в будинку розміщується Харківський інститут фінансів.
  • Будинок № 7 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 327. Житловий будинок 1916 року.

Першим власником цієї ділянки землі був купець Боровков, який влаштував тут свою садибу. По його смерті дворове місце успадкували його внуки. А в 1894 році ділянку придбав київський купець Михайло Абрамович Ясний. На початку XX століття він вирішив звести для своєї великої сім'ї новий дім. Проєкт розробив архітектор О. М. Гінзбург. У 1913 році на ділянці знесли старі будівлі і розпочали будівництво 4-поверхового прибуткового будинку. У 1916 році будівництво було завершено. Будинок був електрифікований, підключений до водопроводу і каналізації, в усіх квартирах були встановлені телефони. Сім'я Ясних зайняла весь 2-й поверх, а решту квартир здавала в найм.

Але в травні 1918 року, в період установлення влади Гетьманату, в Харкові було розміщено німецький гарнізон. Михайло Абрамович продав будинок сім'ї харківського купця 1-ї гильдії Сергія Цетліна. Одну з квартир зайняв його син, лікар Марк Сергійович Цетлін, який колекціонував антикваріат, твори живопису і скульптури.

У 1919 році будинок був реквізований радянською владою і відданий під губернський військомат. Більша частина творів мистецтва була знищена і зіпсована солдатами. Роботи, що збереглися, були перевезені до Харківського художнього музею.

У 1918—1919 роках сім'ї Михайла Ясного і Сергія Цетліна виїхали з Харкова, а будинок був націоналізований. У радянський період у ньому розміщувалися різні державні установи.

Сучасне використання будівлі — міська дитяча клінічна лікарня № 24[3].

  • Будинок № 12 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 334. Особняк кінця XIX століття, архітектор невідомий.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Андрей Парамонов. Плетневский переулок
  2. Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  3. а б Андрей Парамонов (12 вересня 2016). Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Дом купца Михаила Ясного в Плетневском переулке. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]