Плетнівський провулок
| Плетнівський провулок Харків | |
|---|---|
.jpg) Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану | |
| Місцевість | Центр, Поділ |
| Район | Основ'янський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 330 м |
| Координати початку | 49°59′17.7″ пн. ш. 36°13′57.6″ сх. д. / 49.98825° пн. ш. 36.23267° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′08.4″ пн. ш. 36°14′06.5″ сх. д. / 49.98567° пн. ш. 36.23514° сх. д. |
| поштові індекси | 61003 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Історичний музей», «Майдан Конституції» |
| Автобуси | 119е, 241е |
| Рух | односторонній, двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 14 |
| Архітектурні пам'ятки | № 5, 7, 12 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450238 |
| Мапа | |
 | |
 Плетнівський провулок у Вікісховищі | |
Плетнівський провулок — провулок у Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Плетнівський провулок перетинає Кооперативну вулицю. Рух односторонній до перехрестя з Кооперативною і двосторонній після нього.
Початок заселення Подолу відносять до середини XVII століття. У 1760-ті роки ця місцевість почала приваблювати купців, оскільки поруч розташовувався осередок харківської торгівлі.
У 1804 році Плетнівський провулок називався Молчановською вулицею, по імені вахмістра у відставці Молчанова, який на ній мешкав. Сучасну назву «Плетнівський» провулок отримав у середині XIX століття[1]. Можливо, що ця назва пов'язана з іменем Романа Плетньова, харківського промисловця, купця 3-ї гільдії і гласного міської думи[2].
У провулку уся ліва сторона належала купцю Ломакіну, а згодом ця земля була продана купцям Віссаріону Костюрину та Івану Боровкову[3].
Вхід до Плетнівського провулку позначений двома пам'ятками архітектури початку XX століття. Ліворуч розташоване колишнє кредитне товариство (архітектор О. М. Бекетов, реконструкція Ю. С. Цауне). Праворуч — колишній готель «Асторія» (архітектори О. І. Ржепішевський і М. В. Васильєв).
На перехресті з вулицею Кооперативною розташований Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.
- Будинок № 5 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 494. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Товариство взаємного кредиту. Нині в будинку розміщується Харківський інститут фінансів.
- Будинок № 7 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 327. Житловий будинок 1916 року.
Першим власником цієї ділянки землі був купець Боровков, який влаштував тут свою садибу. По його смерті дворове місце успадкували його внуки. А в 1894 році ділянку придбав київський купець Михайло Абрамович Ясний. На початку XX століття він вирішив звести для своєї великої сім'ї новий дім. Проєкт розробив архітектор О. М. Гінзбург. У 1913 році на ділянці знесли старі будівлі і розпочали будівництво 4-поверхового прибуткового будинку. У 1916 році будівництво було завершено. Будинок був електрифікований, підключений до водопроводу і каналізації, в усіх квартирах були встановлені телефони. Сім'я Ясних зайняла весь 2-й поверх, а решту квартир здавала в найм.
Але в травні 1918 року, в період установлення влади Гетьманату, в Харкові було розміщено німецький гарнізон. Михайло Абрамович продав будинок сім'ї харківського купця 1-ї гильдії Сергія Цетліна. Одну з квартир зайняв його син, лікар Марк Сергійович Цетлін, який колекціонував антикваріат, твори живопису і скульптури.
У 1919 році будинок був реквізований радянською владою і відданий під губернський військомат. Більша частина творів мистецтва була знищена і зіпсована солдатами. Роботи, що збереглися, були перевезені до Харківського художнього музею.
У 1918—1919 роках сім'ї Михайла Ясного і Сергія Цетліна виїхали з Харкова, а будинок був націоналізований. У радянський період у ньому розміщувалися різні державні установи.
Сучасне використання будівлі — міська дитяча клінічна лікарня № 24[3].
- Будинок № 12 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 334. Особняк кінця XIX століття, архітектор невідомий.
-
Будинок № 5 -
Будинок № 7 -
Будинок № 12
.jpg)
- ↑ Андрей Парамонов. Плетневский переулок
- ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б Андрей Парамонов (12 вересня 2016). Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Дом купца Михаила Ясного в Плетневском переулке. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Харьков транспортный. Переулок Плетнёвский
- Улицы и площади Харькова. Переулок Плетнёвский
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район Павловской площади. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2021.
- Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол
- Домофото. Список зданий, Харьков, Плетнёвский переулок. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2021.
