| dbo:abstract
|
- Es denomina narració a la manera d'explicar una seqüència o una sèrie d'accions, realitzades per uns personatges, en un lloc determinat al llarg d'un interval de temps determinat, és a dir, es refereix lingüísticament o visualment a una successió de fets. Tant les accions, com els personatges i el lloc, poden ser reals o imaginaris. Això no afecta el caràcter de la narració, perquè l'objectiu de l'autor de la narració és que el lector s'imagini els successos que s'expliquen. Mentre que des de la perspectiva semiològica la narració es pot realitzar amb qualsevol classe de signes, la lingüística considera que un text narratiu respon a una classificació basada en l'estructura interna on predominen seqüències narratives. Aquestes seqüències es construeixen mitjançant el signe lingüístic, la qual cosa deixa fora del caràcter narratiu que pogués presentar un quadre o imatges. (ca)
- القص أو رواية القصص أو السرد هو استخدام المنهجية المختارة بشكل خاص أو عملي (وتسمى أيضًا طريقة السرد) استخدام أحد التعليقات المكتوبة أو المنطوقة لنقل القصة للجمهور. السرد يشمل مجموعة من التقنيات التي من خلالها يرسم كاتب القصة الصورة المنشودة في ذهن جمهوره، بما في ذلك: وجهة نظر السارد: وجهة نظر (أو نوع من «عدسة» شخصية أو غير شخصية) التي يتم من خلالها يتم إبلاغ القصة. صوت السرد: الشكل (أو نوع من العرض التقديمي) التي يتم من خلالها إبلاغ القصة. وقت السرد: وضع الإطار الزمني للقصة في الماضي والحاضر والمستقبل. ويكون الراوي هو صاحب الطابع الشخصي للقصة أو الصوت للشخصية التي من خلالها يطورها كاتب القصة لتوصيل المعلومات إلى الجمهور، ولا سيما عن الحبكة. قد يكون الراوي صوت وضع من قبل المؤلف باعتباره مجهول المصدر وغير شخصية، أو كيان قائم بذاته.ويعتبر الراوي كمشارك في شخصيات القصة إذا كان هو أو هي شخصية داخل القصة، وغير مشارك إذا هو أو هي كشخصية كتقمصه داخل أحد الشخصيات في القصة أو الصوت الذي يربط فكرة القصة للجمهور دون تورطهم في الأحداث الفعلية. بعض القصص لها رواة متعددين لتوضيح حيثيات القصة من مختلف الشخصيات في داخلها، قد تكون مماثلة أو مختلفة في مرات أخرى. السرد لا يشمل فقط الذي يروي القصة، ولكن أيضًا كيفية طرح القصة (على سبيل المثال، عن طريق استخدام تيار الوعي أو السرد لا يمكن الاعتماد عليها). في الروايات الأدبية التقليدية (مثل الروايات والقصص القصيرة والمذكرات)، والسرد هو عنصر القصة المطلوبة؛ في أنواع أخرى من (خصوصا غير الأدبية) القصص، مثل المسرحيات والبرامج التلفزيونية وألعاب الفيديو والأفلام فيعتبر السرد اختياري فقط وغير تكميلي في محور العمل الأدبي. (ar)
- Vyprávění je volný literární útvar, který používá písemné nebo mluvené komentáře, aby zprostředkoval příběh publiku. Vyprávění zahrnuje soubor technik, pomocí nichž tvůrce představuje svůj příběh. K těmto technikám patří:
* Vypravěčské hledisko: perspektiva, skrze kterou se sděluje příběh.
* Vyprávěný hlas: formát, prostřednictvím kterého se sděluje příběh.
* Narativní čas: gramatické umístění časového rámce příběhu v minulosti, současnosti nebo budoucnosti. Vypravěč je osobní postava nebo neosobní hlas, který tvůrce (autor) příběhu vyvíjí, aby informoval publikum o ději. Vypravěč může být anonymní, neosobní nebo samostatný subjekt; autor jako postava; nebo nějaká jiná postava objevující se a účastnící se na jejich vlastním příběhu, ať už fiktivní nebo faktický. Vypravěč je považován za účastníka, pokud je postavou v příběhu a za nezúčastněného, pokud příběh pouze spojí s postavami příběhu, aniž by se zapojil do zápletky. Nezúčastněným vypravěčem je obvykle implikovaná postava nebo bytost nebo hlas s různým stupněm vševědoucnosti. Některé příběhy mají několik vypravěčů, kteří ilustrují dějové linie různých postav v různých časech a vytvářejí příběh se složitou perspektivou. Vyprávění zahrnuje, kdo vypráví příběh a jak je příběh vyprávěn. V tradičních literárních příbězích (jako jsou např. romány, povídky a vzpomínky) je vyprávění požadovaným prvkem příběhu; v jiných typech (hlavně neliterárních) příběhů, jako jsou hry, televizní pořady, videohry a filmy, je vyprávění pouze nepovinné. (cs)
- La técnica narrativa (también conocida como modo de narración o estrategia narrativa) es el conjunto de métodos que el autor de una historia literaria, teatral, cinematográfica o musical, utilizada para transmitir la trama al lector. Narración, el proceso de presentación de la narrativa, se produce por el modo narrativo. Abarca varias áreas que se superponen: la más importante, el punto de vista narrativo, el cual determina a través de qué perspectiva la historia es vista, y la voz narrativa, la cual determina un conjunto de características consistentes en cuanto a la forma mediante la cual la historia se comunica a la audiencia. Modo narrativo es un elemento literario. Cualidades de la técnica narrativa: tiene como cualidades la cinematográfica que se utiliza para la trama del lector. El narrador puede ser una persona ficticia ideada por el autor como una entidad independiente, el propio autor o un personaje de la historia. El narrador se considera participante como un personaje real en la historia, y no participante si sólo es un carácter implícito, o una clase de ser omnisciente o semi omnisciente que no toma parte en la historia pero solo se refiere a la audiencia. (es)
- Narración es la manera de contar una secuencia o una serie de acciones realizadas por unos personajes determinados a lo largo de un intervalo de tiempo determinado, es decir, se refiere lingüística o visualmente a una sucesión. Tanto las acciones, como personajes y lugar, pueden ser reales o imaginarios. Esto no afecta al carácter de la narración, porque el objetivo del autor de la narración es que el lector se imagine los sucesos que se cuentan. (es)
- Narration is the use of a written or spoken commentary to convey a story to an audience. Narration is conveyed by a narrator: a specific person, or unspecified literary voice, developed by the creator of the story to deliver information to the audience, particularly about the plot (the series of events). Narration is a required element of all written stories (novels, short stories, poems, memoirs, etc.), with the function of conveying the story in its entirety. However, narration is merely optional in most other storytelling formats, such as films, plays, television shows, and video games, in which the story can be conveyed through other means, like dialogue between characters or visual action. The narrative mode encompasses the set of choices through which the creator of the story develops their narrator and narration:
* Narrative point of view, perspective, or voice: the choice of grammatical person used by the narrator to establish whether or not the narrator and the audience are participants in the story; also, this includes the scope of the information or knowledge that the narrator presents
* Narrative tense: the choice of either the past or present grammatical tense to establish either the prior completion or current immediacy of the plot
* Narrative technique: any of the various other methods chosen to help narrate a story, such as establishing the story's setting (location in time and space), developing characters, exploring themes (main ideas or topics), structuring the plot, intentionally expressing certain details but not others, following or subverting genre norms, and using various other storytelling devices and linguistic styles. Thus, narration includes both who tells the story and how the story is told (for example, by using stream of consciousness or unreliable narration). The narrator may be anonymous and unspecified, or a character appearing and participating within their own story (whether fictitious or factual), or the author themself as a character. The narrator may merely relate the story to the audience without being involved in the plot and may have varied awareness of characters' thoughts and distant events. Some stories have multiple narrators to illustrate the storylines of various characters at various times, creating a story with a complex perspective. (en)
- La narrativa è un genere letterario che comprende tutti i testi narrativi (quindi anche fiabe, biografie, autobiografie e poemi), in particolare racconti, novelle e romanzi. Il termine è utilizzato di norma in opposizione a "saggistica". (it)
- 서술 (敍述)은 사건이나 생각 따위를 차례대로 말하거나 적는 것이다. 관객들에게 이야기를 전달하는 서면 또는 음성 해설의 사용—또는 특별히 선택된 방법 또는 사용 과정 (이야기 방식이라고도 한다)—이다. 서술은 이야기의 작성자가 자신의 이야기를 제시하는 기술의 집합을 포함한다. 이는 다음을 포함한다.
* 이야기 시점: 이야기가 연통되는 관점 (또는 개인이나 비개인 "렌즈"의 종류)
* 이야기 소리: 이야기가 연통되는 형식 (표현적 양식의 유형)
* 이야기 시간: 이야기의 과거, 현재, 또는 미래 속 시간틀의 배치 (ko)
- ( 내레이터는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 내레이터 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 내레이션(Narration)은 시나리오 용어로 장면 밖에서 들려오는 목소리이다. 내레이션을 하는 사람은 내레이터(narrator)라고 한다. (ko)
- Narracja (łac. narratio, stgr. πρόθεσις) – druga część wypowiedzi, której zadaniem jest przedstawienie faktów lub pojęć dotyczących omawianej sprawy w taki sposób, aby odbiorca podzielił z mówcą lub pisarzem ich odpowiednią interpretację. Cyceron zdefiniował ją jako wyjaśnienie, będące podstawą wiarygodności argumentacji w danej sprawie. Teorią narracji zajmuje się retoryka. Nauka o narracji, narratologia, była do XIX wieku wyłącznie częścią retoryki. W XIX i XX wieku rozwijała się nadal w ramach np. semiologii, semantyki, teorii informacji, PR, politologii czy teorii literatury. Współcześnie o osobie wypowiadającej się na jakiś temat często mówi się, że używa określonej narracji. Twierdzenie takie wywodzi się z zasad starożytnej retoryki. Celem narracji jest, jak to ujął Arystoteles, takie wyjaśnienie faktów, aby odbiorca uwierzył, że były takie właśnie, jak je chce przedstawić mówca. (pl)
- ナレーション（英語: narration）とは、物語を語ること。映画や演劇などで「冒頭で物語を語ること」も「ナレーション」と呼ぶ。転じて、テレビ番組やCMなどで画面に現れない人物が、内容や状況などについて解説すること。また、その解説。 ナレーションをする者は「ナレーター」（英語: narrator）という。 (ja)
- Режимы (или типы) повествования — это избираемые автором художественного (прозаического, поэтического, драматического, кинематографического, музыкального и др.) произведения способы воплощения сюжета в тексте. Наррация («рассказывание») как процесс возможна лишь в форме того или иного режима повествования, предполагающего, помимо многих других аспектов, выбор повествовательной точки зрения (например, от первого лица, от третьего лица) и выбор «голоса» нарратора (англ. narrative voice) — техники подачи сюжетной информации, например с помощью прямого воспроизведения мыслей и чувств персонажа, создания иллюзии безусловного присутствия нарратора при всех событиях, чтения чужого письма, пересказа с чужих слов, догадок и проч. Кроме того, режим повествования предполагает конструирование идиолекта нарратора — речевых черт лица, ведущего повествование («рассказчика» или «повествователя»), от нейтрального, стёртого, «нулевого» в плане фразеологии до оригинального, настоящей речевой маски, в наиболее яркой форме воплощаемой в форме сказа, нарративная специфика которого заключается в выстраивании стилистико-дискурсивного противостояния автора и рассказчика. В роли нарратора может выступать, например:1) вымышленный автором и интегрированный в текст рассказчик, обладающий именем, элементами биографии и т. д., но внешний по отношению к событиям, разворачивающимся в тексте (Рудый Панько в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» Н.В.Гоголя),2) автор-повествователь («Война и мир» Л. Н. Толстого или «Мёртвые души» Н. В. Гоголя),3) один из участников событий произведения (хроникёры в романах Ф. М. Достоевского) и др. Типы нарраторов могут резко отличаться по их способности проникать в сознание героев (одного или нескольких), по степени их осведомлённости (см. ненадёжный рассказчик), вовлечённости в события, ангажированности, эмоциональной привязанности к тем или иным персонажам, заметности для читателя, оригинальности индивидуальной речевой манеры и целому ряду других. Кроме того, в произведении может быть целая система нарраторов, более или менее эксплицитно представленных в тексте (яркий пример — «Герой нашего времени» М. Ю. Лермонтова). Нарративное пространство текста может быть организовано непоследовательно: заявленный хроникёр в ходе развития сюжета может спорадически наделяться чертами всеведущего автора («Братья Карамазовы» Ф. М. Достоевского), объективированный автор-повествователь может утрачивать доступ к сознанию своего героя и проч. (ru)
- Наррация (лат. Narratio, первоначально термин классической риторики, обозначающий «изложение») — термин нарратологии, в широком смысле — то же, что процесс повествования (в отличие от нарратива, обозначающего «повествование как произведение»). У Жерара Женетта (наиболее скрупулезно систематизировавшего понятия) — порождающий повествовательный акт, ситуация или инстанция повествования, производящая инстанция нарративного дискурса, «изложение истории». Согласно Вольфу Шмиду, наррация «является результатом композиции, организующей элементы событий в искусственном порядке (ordo artificialis)», причем в этой композиции «образуется смысл, активизирующий смысловой потенциал, заложенный в истории». (ru)
- Berättarröst eller narration är ett kommunikationsmedium som kan användas i skrift eller film för att förmedla en händelsesekvens. I en film- eller videoproduktion används den till exempel för att föra handlingen framåt, sammanfatta tidigare eller senare handling eller förtydliga bildmaterialet. Vid etermedieutsändning av idrottstävlingar och andra evenemang används ofta en kommentator som i realtid kommenterar och förklarar vad som händer. Detta var från början alldeles nödvändigt vid radiosändningar från händelser och följde sedan med till televisionen även om bilderna i det mediet gör det lättare för tittaren att själv följa händelseförloppet. (sv)
- A narrativa literária costuma-se apresentar em forma de prosa, mas pode ser também em versos (epopeia, romanceiros). No século XX, a partir do estruturalismo, surge uma espécie de teoria semiótica da narrativa (ou narratologia) que propõe-se estudar a em geral (romances, contos, filmes, espetáculos, mitos, anedotas, canções, músicas, vídeos). Encabeçados por Roland Barthes, estes estudos pretendem encontrar uma "gramática" da narrativa, mais ou menos como Saussure encontrara para a fala. É a partir daí que surgem as fichas de leitura e os estudos sobre o narrador, os actantes, as estratégias narrativas de determinada escola, entre outros. Roland Barthes, mestre no estudo da narrativa, disse: "A narrativa está presente em todos os tempos, em todos os lugares, em todas as sociedades, começa com a própria história da humanidade. (...) é fruto do génio do narrador ou possui em comum com outras narrativas uma estrutura acessível à análise". (pt)
- Нарація — термін наратології, в широкому сенсі — те саме, що процес оповіді (на відміну від наративу, що позначає «оповідання як твір»). У Жерара Женетта (найбільш скрупульозно систематизував поняття) — породжуючий розповідний акт, ситуація або інстанція оповідання, наративного дискурсу, «виклад історії», засадничий принцип епічних творів. Згідно Вольфу Шміду, наррація «є результатом композиції, яка організує елементи подій в штучному порядку (ordo artificialis)», причому в цій композиції «утворюється сенс, що активізує смисловий потенціал, закладений в історії». Визначає специфіку образної системи, фабули, персонажів, тла зображення, наративної ситуації та ролі наратора, що має вигляд ауктора або актора. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Narración es la manera de contar una secuencia o una serie de acciones realizadas por unos personajes determinados a lo largo de un intervalo de tiempo determinado, es decir, se refiere lingüística o visualmente a una sucesión. Tanto las acciones, como personajes y lugar, pueden ser reales o imaginarios. Esto no afecta al carácter de la narración, porque el objetivo del autor de la narración es que el lector se imagine los sucesos que se cuentan. (es)
- La narrativa è un genere letterario che comprende tutti i testi narrativi (quindi anche fiabe, biografie, autobiografie e poemi), in particolare racconti, novelle e romanzi. Il termine è utilizzato di norma in opposizione a "saggistica". (it)
- 서술 (敍述)은 사건이나 생각 따위를 차례대로 말하거나 적는 것이다. 관객들에게 이야기를 전달하는 서면 또는 음성 해설의 사용—또는 특별히 선택된 방법 또는 사용 과정 (이야기 방식이라고도 한다)—이다. 서술은 이야기의 작성자가 자신의 이야기를 제시하는 기술의 집합을 포함한다. 이는 다음을 포함한다.
* 이야기 시점: 이야기가 연통되는 관점 (또는 개인이나 비개인 "렌즈"의 종류)
* 이야기 소리: 이야기가 연통되는 형식 (표현적 양식의 유형)
* 이야기 시간: 이야기의 과거, 현재, 또는 미래 속 시간틀의 배치 (ko)
- ( 내레이터는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 내레이터 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 내레이션(Narration)은 시나리오 용어로 장면 밖에서 들려오는 목소리이다. 내레이션을 하는 사람은 내레이터(narrator)라고 한다. (ko)
- ナレーション（英語: narration）とは、物語を語ること。映画や演劇などで「冒頭で物語を語ること」も「ナレーション」と呼ぶ。転じて、テレビ番組やCMなどで画面に現れない人物が、内容や状況などについて解説すること。また、その解説。 ナレーションをする者は「ナレーター」（英語: narrator）という。 (ja)
- القص أو رواية القصص أو السرد هو استخدام المنهجية المختارة بشكل خاص أو عملي (وتسمى أيضًا طريقة السرد) استخدام أحد التعليقات المكتوبة أو المنطوقة لنقل القصة للجمهور. السرد يشمل مجموعة من التقنيات التي من خلالها يرسم كاتب القصة الصورة المنشودة في ذهن جمهوره، بما في ذلك: وجهة نظر السارد: وجهة نظر (أو نوع من «عدسة» شخصية أو غير شخصية) التي يتم من خلالها يتم إبلاغ القصة. صوت السرد: الشكل (أو نوع من العرض التقديمي) التي يتم من خلالها إبلاغ القصة. وقت السرد: وضع الإطار الزمني للقصة في الماضي والحاضر والمستقبل. (ar)
- Es denomina narració a la manera d'explicar una seqüència o una sèrie d'accions, realitzades per uns personatges, en un lloc determinat al llarg d'un interval de temps determinat, és a dir, es refereix lingüísticament o visualment a una successió de fets. Tant les accions, com els personatges i el lloc, poden ser reals o imaginaris. Això no afecta el caràcter de la narració, perquè l'objectiu de l'autor de la narració és que el lector s'imagini els successos que s'expliquen. (ca)
- Vyprávění je volný literární útvar, který používá písemné nebo mluvené komentáře, aby zprostředkoval příběh publiku. Vyprávění zahrnuje soubor technik, pomocí nichž tvůrce představuje svůj příběh. K těmto technikám patří:
* Vypravěčské hledisko: perspektiva, skrze kterou se sděluje příběh.
* Vyprávěný hlas: formát, prostřednictvím kterého se sděluje příběh.
* Narativní čas: gramatické umístění časového rámce příběhu v minulosti, současnosti nebo budoucnosti. (cs)
- Narration is the use of a written or spoken commentary to convey a story to an audience. Narration is conveyed by a narrator: a specific person, or unspecified literary voice, developed by the creator of the story to deliver information to the audience, particularly about the plot (the series of events). Narration is a required element of all written stories (novels, short stories, poems, memoirs, etc.), with the function of conveying the story in its entirety. However, narration is merely optional in most other storytelling formats, such as films, plays, television shows, and video games, in which the story can be conveyed through other means, like dialogue between characters or visual action. (en)
- La técnica narrativa (también conocida como modo de narración o estrategia narrativa) es el conjunto de métodos que el autor de una historia literaria, teatral, cinematográfica o musical, utilizada para transmitir la trama al lector. Narración, el proceso de presentación de la narrativa, se produce por el modo narrativo. Abarca varias áreas que se superponen: la más importante, el punto de vista narrativo, el cual determina a través de qué perspectiva la historia es vista, y la voz narrativa, la cual determina un conjunto de características consistentes en cuanto a la forma mediante la cual la historia se comunica a la audiencia. Modo narrativo es un elemento literario. (es)
- Narracja (łac. narratio, stgr. πρόθεσις) – druga część wypowiedzi, której zadaniem jest przedstawienie faktów lub pojęć dotyczących omawianej sprawy w taki sposób, aby odbiorca podzielił z mówcą lub pisarzem ich odpowiednią interpretację. Cyceron zdefiniował ją jako wyjaśnienie, będące podstawą wiarygodności argumentacji w danej sprawie. Teorią narracji zajmuje się retoryka. Celem narracji jest, jak to ujął Arystoteles, takie wyjaśnienie faktów, aby odbiorca uwierzył, że były takie właśnie, jak je chce przedstawić mówca. (pl)
- A narrativa literária costuma-se apresentar em forma de prosa, mas pode ser também em versos (epopeia, romanceiros). No século XX, a partir do estruturalismo, surge uma espécie de teoria semiótica da narrativa (ou narratologia) que propõe-se estudar a em geral (romances, contos, filmes, espetáculos, mitos, anedotas, canções, músicas, vídeos). Encabeçados por Roland Barthes, estes estudos pretendem encontrar uma "gramática" da narrativa, mais ou menos como Saussure encontrara para a fala. É a partir daí que surgem as fichas de leitura e os estudos sobre o narrador, os actantes, as estratégias narrativas de determinada escola, entre outros. (pt)
- Наррация (лат. Narratio, первоначально термин классической риторики, обозначающий «изложение») — термин нарратологии, в широком смысле — то же, что процесс повествования (в отличие от нарратива, обозначающего «повествование как произведение»). У Жерара Женетта (наиболее скрупулезно систематизировавшего понятия) — порождающий повествовательный акт, ситуация или инстанция повествования, производящая инстанция нарративного дискурса, «изложение истории». (ru)
- Berättarröst eller narration är ett kommunikationsmedium som kan användas i skrift eller film för att förmedla en händelsesekvens. I en film- eller videoproduktion används den till exempel för att föra handlingen framåt, sammanfatta tidigare eller senare handling eller förtydliga bildmaterialet. (sv)
- Режимы (или типы) повествования — это избираемые автором художественного (прозаического, поэтического, драматического, кинематографического, музыкального и др.) произведения способы воплощения сюжета в тексте. (ru)
- Нарація — термін наратології, в широкому сенсі — те саме, що процес оповіді (на відміну від наративу, що позначає «оповідання як твір»). У Жерара Женетта (найбільш скрупульозно систематизував поняття) — породжуючий розповідний акт, ситуація або інстанція оповідання, наративного дискурсу, «виклад історії», засадничий принцип епічних творів. Згідно Вольфу Шміду, наррація «є результатом композиції, яка організує елементи подій в штучному порядку (ordo artificialis)», причому в цій композиції «утворюється сенс, що активізує смисловий потенціал, закладений в історії». (uk)
|
