| dbo:abstract
|
- Un pied-noir (en francès) o peu-negre és un colon europeu a Algèria. Encara que majoritàriament francesos, un nombre considerable eren alacantins o menorquins, a més dels rossellonesos (catalans de ciutadania francesa). (ca)
- الأقدام السوداء (بالفرنسية: Pieds-Noirs) تسمية تطلق على المستوطنين الأوروبيين الذين سكنوا أو ولدوا في الجزائر إبان الاحتلال الفرنسي للجزائر (1830-1962) وفشل الدولة العثمانية في استردادها. (ar)
- Černé nohy (francouzsky pieds-noirs či singulár pied-noir) je označení francouzských usídlenců žijících v Alžírsku před jeho osamostatněním v alžírské válce. Černé nohy byli potomci předků z Francie či jiných evropských zemí (jako Španělsko, Itálie nebo Malta), kteří se narodili v Alžírsku. Od francouzské invaze 18. června 1830 do osamostatnění roku 1962 se jim říkalo prostě Alžířané. Pojem Černé nohy začal být používán krátce před získáním Alžírské nezávislosti. Muslimští obyvatelé byli označováni prostě za muslimy či původní obyvatele. Při získání nezávislosti žilo v Alžírsku asi 1 400 000 Černých nohou, tedy asi 13 % obyvatelstva Alžírska. Po roce 1962 jich asi 800 000 hned bylo evakuováno do Francie a zbytek postupem času také odešel, takže dnes jich v Alžírsku žije již jen nepatrný zlomek. (cs)
- Αρχικά ο όρος Πιε-νουάρ (γαλλικά: Pieds-Noirs) χρησιμοποιήθηκε για τους κατοίκους της γαλλικής Αλγερίας με γαλλική καταγωγή ενώ μετά τον πόλεμο της Αλγερίας και την ανακήρυξη της ανεξαρτησίας της χώρας ο όρος χρησιμοποιήθηκε και για τους Σεφαραδίτες Εβραίους (που κατοικούσαν στην Αλγερία ήδη πολλούς αιώνες πριν τη γαλλική εισβολή) καθώς επίσης και για κατοίκους με καταγωγή από την Ισπανία, την Ιταλία και τη Μάλτα πολλοί από τους οποίους είχαν γεννηθεί στην Αλγερία. Επίσης ορισμένοι συμπεριλαμβάνουν στους πιε-νουάρ και τους γαλλικής καταγωγής κατοίκους άλλων βορειοαφρικανικών χωρών όπως το Μαρόκο και η Τυνησία. Σύμφωνα με το Oxford English Dictionary, ο όρος πιε-νουάρ αναφέρεται «σε άνθρωπο ευρωπαϊκής, κυρίως γαλλικής, καταγωγής που ζούσε στη γαλλική Αλγερία και που εκπατρίστηκε μετά την ανακήρυξη της ανεξαρτησίας της Αλγερίας το 1962». Το λεξικό αναφέρει ότι το 1901 η φράση αυτή υποδείκνυε ναύτη που εργαζόταν με γυμνά πόδια στα αμπάρια πλοίων όπου αποθηκευόταν το κάρβουνο και έτσι τα πόδια του γινόταν μαύρα. Στη Μεσόγειο ο όρος αυτός συχνά ήταν ταυτόσημος του Αλγερινού μέχρι το 1955 οπότε χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά για τους Γάλλους που είχαν γεννηθεί στη χώρα αυτή. Υπάρχει και η θεωρία ότι ο όρος αυτός προήλθε από τις μαύρες μπότες των Γάλλων στρατιωτών σε αντίθεση με τους Αλγερινούς που περπατούσαν με γυμνά πόδια. Σύμφωνα με άλλες θεωρίες η ονομασία αυτή προήλθε από τα βρώμικα ρούχα των αποίκων που δούλευαν σε βαλτώδεις περιοχές ή πατούσαν τα σταφύλια για να φτιάξουν κρασί. Ανεξάρτητα πάντως από την προέλευση της φράσης επρόκειτο για υποτιμητικό και υβριστικό χαρακτηρισμό. (el)
- Mit Pied(s)-noir(s) ([pje'nwaʁ], wörtlich: „Schwarzfuß, -füße“) bezeichnet man seit den 1950er Jahren die sogenannten Algerienfranzosen, d. h. Europäer, die sich seit dem Beginn der Eroberung Algeriens durch Frankreich in dem nordafrikanischen Land niederließen. Vor den 1950er Jahren war für diese Bevölkerungsgruppe die Bezeichnung colons (Siedler) üblich, die keine Aussage über ihre Herkunft trifft und somit genauer ist. Nur ungefähr 40 % der Siedler stammten aus dem Mutterland Frankreich, insbesondere aus Südfrankreich, Korsika, dem Elsass und Lothringen, die meisten anderen hingegen aus Italien, Spanien und Malta. Zu diesen Europäern kamen einheimische Juden („Israélites“), die schon länger im Maghreb ansässig waren und im 19. Jahrhundert durch das Décret Crémieux die französische Staatsbürgerschaft erhielten. Gegen Ende des Algerienkriegs 1962, als fast alle Europäer Algerien verließen, betrug die Zahl der Pieds-noirs rund 1,4 Millionen, d. h. 13 % der algerischen Bevölkerung. Im weiteren Sinne werden auch die europäischstämmigen und die ihnen gleichgestellten jüdischen Bewohner Tunesiens und Marokkos, die diese Länder nach deren Unabhängigkeit verließen, als Pieds-noirs bezeichnet. (de)
- Nigra-piedo (laŭlitere) kaj pli esperante Nigrapiedulo estas transskribo de franca esprimo pied-noir, kiu aplikiĝas al Francoj iam vivintaj en Alĝerio antaŭ ties sendependiĝo disde Francio en 1962. Tiuj Francoj (ĉu denaskaj, ĉu asimilitaj) devis rifuĝi al la Patrujo aŭ ekziliĝi eksterlanden. (eo)
- Los pieds-noirs (pronunciación en francés: /pjenwaʁ/ 'pies negros') son las personas de origen principalmente francés y, en menor medida, de otros orígenes europeos que nacieron en Argelia durante el período colonial francés desde 1830 hasta 1962, la gran mayoría de los cuales partieron hacia la Francia metropolitana tan pronto como Argelia obtuvo su independencia, o en los meses siguientes. Dependiendo del contexto, la definición también puede incluir a los , a quienes el les había otorgado la nacionalidad francesa. Desde la invasión francesa el 18 de junio de 1830 hasta su independencia, Argelia era administrativamente parte de Francia, y su población europea simplemente se llamaba «argelinos» o «colons» (colonos), mientras que los musulmanes de Argelia se llamaban «árabes», «musulmanes» o «indígenas». El término pied-noir comenzó a usarse comúnmente poco antes del final de la guerra de Argelia en 1962. A partir del último censo en Argelia gobernado por Francia, el 1 de junio de 1960, había 1 050 000 civiles no musulmanes en Argelia —en su mayoría católicos, incluyendo 130 000 judíos argelinos—, el 10 % de la población. Durante la guerra de Argelia, los pieds-noirs apoyaron abrumadoramente el dominio francés colonial en Argelia y se opusieron a los grupos nacionalistas argelinos como el Front de Libération Nationale (FLN) y (MNA). Las raíces del conflicto residen en las desigualdades políticas y económicas percibidas como una «alienación» del dominio francés, así como una demanda de una posición de liderazgo para las culturas y reglas amazig, árabes e islámicas existentes antes de la conquista francesa. El conflicto contribuyó a la caída de la Cuarta República Francesa y al éxodo masivo de europeos y judíos argelinos a Francia. Después de que Argelia se independizó en 1962, alrededor de 800 000 pieds-noirs de nacionalidad francesa fueron evacuados a Francia continental, mientras que unos 200 000 permanecieron en Argelia. De estos últimos, todavía había alrededor de 100 000 en 1965 y alrededor de 50 000 a fines de la década de 1960. Los que se mudaron a Francia sufrieron el ostracismo de la izquierda por su percepción de la explotación de los musulmanes nativos; algunos los culparon de la guerra y, por lo tanto, de la agitación política que rodea el colapso de la Cuarta República francesa. En la cultura popular, a los pieds-noirs se les representa frecuentemente como «excluidos» de la cultura francesa, mientras anhelan su tierra natal, Argelia. Por lo tanto, la historia reciente de los pieds-noirs se considera doble alienación: por un lado, de su tierra de origen, y, por el otro, de su tierra natal. Aunque el término rapatriés d'Algérie implica que una vez vivieron en Francia, la mayoría de pieds-noirs nacieron en Argelia. Muchas familias habían vivido allí durante generaciones, y los judíos argelinos, considerados pieds-noirs, eran tan indígenas de Argelia como su población musulmana. (es)
- Pied-noir (pjenwaʁ ahoskatua, “oin beltz”) direlakoak, pluralez pieds-noirs, europar jatorriko kolonoak izan ziren, frantziar agintaldian (1830-1962 bitartean) Aljeria Frantsesan, Marokoko Protektoratu Frantsesan edo Tunisiako Protektoratu Frantsesan bizi izan zirenak. Deskolonizazio garaian, hau da, 1956 eta 1962 artean, egotziak izan ziren herrialde horietatik. Iparraldeko Afrikako juduei ere, 1870ean frantziar herritartasuna lortu baitzuten, pied-noir deitzen zieten. 1830eko ekainaren 18tik independentziara arte, Aljeria administratiboki Frantziako eskualde bat izan zen. Bertan bizi ziren europarrak aljeriar edo colons (kolono) ziren; musulmanei, berriz arabiar, musulman edo indigena esaten zieten. Hitza 1962an, Aljeriako Independentzia Gerra bukatu eta berehala, sortu zen. 1960ko erroldaren arabera, Aljerian 1.050.000 ez-musulman (gehienak katolikoak baina baita 130.000 judu ere) bizi ziren, biztanleriaren %10a zena. Gerran zehar, pieds-noirsek frantziarren alde egin zuten, Nazio Askatasunerako Frontea (FLN) edo (MNA) nazionalistak borrokatuz. Gatazkak Frantziako Laugarren Errepublika-ren erorialdia eta europarren exodo masiboa eragin zituen: 800.000 pieds-noirs Frantzia kontinentalera joan ziren baina 200.000 inguruk geratzea erabaki zuten. 1965ean hauek 100.000 besterik ez ziren eta hamarkadaren amaieran 50.000 baino ez. Frantziara alde egin zutenek ezkertiar alderdiek bultzaturiko ostrazismoa jasan eta Errepublikaren amaieraren errua bota zieten. Beraz, alienazio bikoitza jasan zuten: alde batetik aberrian eta bestetik bere adopzio-lurrean. (eu)
- The Pieds-Noirs (French: [pje nwaʁ]; French for 'Black Feet'; sg. Pied-Noir), are the people of French and other European descent who were born in Algeria during the period of French rule from 1830 to 1962; the vast majority of whom departed for mainland France as soon as Algeria gained independence or in the months following. From the French invasion on 18 June 1830 until its independence, Algeria was administratively part of France; its European population were simply called Algerians or colons (colonists), whereas the Muslim people of Algeria were called Arabs, Muslims or Indigenous. The term "pied-noir" began to be commonly used shortly before the end of the Algerian War in 1962. As of the last census in French-ruled Algeria, taken on 1 June 1960, there were 1,050,000 non-Muslim civilians (mostly Catholic, but including 130,000 Algerian Jews) in Algeria, 10 per cent of the population. During the Algerian War the Pieds-Noirs overwhelmingly supported colonial French rule in Algeria and were opposed to Algerian nationalist groups such as the Front de libération nationale (English: National Liberation Front) (FLN) and Mouvement national algérien (English: Algerian National Movement) (MNA). The roots of the conflict lay in political and economic inequalities perceived as an "alienation" from the French rule as well as a demand for a leading position for the Berber, Arab and Islamic cultures and rules existing before the French conquest. The conflict contributed to the fall of the French Fourth Republic and the exodus of European and Jewish Algerians to France. After Algeria became independent in 1962, about 800,000 Pieds-Noirs of French nationality were evacuated to mainland France, while about 200,000 remained in Algeria. Of the latter, there were still about 100,000 in 1965 and about 50,000 by the end of the 1960s. Those who moved to France suffered ostracism from the left for their perceived exploitation of native Muslims, while others blamed them for the war and thus for the political turmoil surrounding the collapse of the Fourth Republic. In popular culture, the community is often represented as feeling removed from French culture while longing for Algeria. Thus, the recent history of the Pieds-Noirs has been characterized by a sense of twofold alienation, on the one hand from the land of their birth and on the other from their adopted homeland. Though the term rapatriés d'Algérie implies that prior to Algeria they once lived in France, most Pieds-Noirs were born in Algeria. (en)
- Pied-Noir ("Kaki Hitam"), jamak Pieds-Noirs, diucapkan /pje.nwaʁ/, merupakan sebuah sebutan Prancis yang digunakan untuk merujuk Prancis putih yang tinggal di Aljazair sebelum kemerdekaan Aljazair. Sebutan ini meluas setelah diketahui bahwa para pengkoloni berkulit putih, tetapi karena kaki mereka telah menyentuh tanah Afrika mereka dikatakan memiliki "kaki hitam." Asal nama lainnya adalah fakta bahwa orang Eropa memakai sepatu hitam, sementara warga lokal tidak. (in)
- Le nom « pieds-noirs » désigne les Français originaires d'Algérie et, par extension, les Français d'ascendance européenne installés en Afrique française du Nord jusqu'à l'indépendance, c'est-à-dire jusqu'en mars 1956 pour les protectorats français de Tunisie et du Maroc, jusqu'en juillet 1962 pour l'Algérie française, et au-delà pour ceux qui y sont restés après l’indépendance des trois pays. (fr)
- 피에 누아르(프랑스어: Pied-Noir→검은 발)는 1830년 6월 18일 프랑스의 알제리 침공 당시부터 1962년 알제리 전쟁의 종결에 따른 알제리의 독립까지 프랑스령 알제리에 있던 유럽계(프랑스계, 스페인계, 이탈리아계, 몰타계, 유대계) 사람이다. 또한 알제리 뿐만 아니라 모로코, 튀니지와 같이 프랑스의 식민 통치를 받았던 북아프리카 국가의 유럽계 주민을 포함하는 경우도 있다. 독립 시점까지의 피에 누아르의 인구는 약 100만명이다. (ko)
- Pied-noir (vert. uit Frans: zwartvoet), meervoud pieds-noirs, is een term die wordt gebruikt om de kolonisten (colons) in Algerije aan te duiden tot het einde van de Algerijnse Oorlog in 1962. In een bredere betekenis wordt de term ook gebruikt voor Fransen die Marokko of Tunesië verlaten hebben toen die landen onafhankelijk werden. (nl)
- ピエ・ノワール (Pieds-noirs) とは、1830年6月18日のフランス侵攻から、1962年のアルジェリア戦争終結に伴うアルジェリア独立までのフランス領アルジェリアに居たヨーロッパ系（フランス、スペイン、イタリア、マルタ、ユダヤ系）植民者。また、アルジェリアだけでなくモロッコ、チュニジアを加えたマグレブ諸国のヨーロッパ系住民を含める場合もある。独立時点までのピエ・ノワールの人口は約100万人だと推される。 1962年のアルジェリア独立により多くは母国に帰国したが、フランス本国で差別的な扱いを受けている。 アルジェリアのユダヤ系住民で、同様にフランス国民として引き揚げてきた者も含むことがある。 ピエ・ノワールとは「黒い足」を意味する。フランス人入植者が先住民と黒い靴を履いていることで区別されたことが由来と言われるが、北アフリカ植民地政策初期に入植してきた多くのヨーロッパ人は軍人だったため一様に黒靴を履いており、靴を脱いだ彼らの足は靴墨で黒ずんでいたため、など多くの説がありどれが正しいのかは不明。また、20世紀初頭、蒸気船の燃料庫で動力となる石炭を燃やしていたアルジェリア労働者を指す語としても用いられていた。彼らは石炭が敷き詰められた倉庫の中を裸足で労働に従事しており、その足は石炭で真っ黒に汚れていた。その後、「イスラムのアルジェリア人」つまりヨーロッパ人入植前から居住していたアルジェリア人とも、「フランス本土のフランス人」とも異なるヨーロッパ入植者を指す呼称として1955年から使用された。 (ja)
- Il termine Pieds-noirs (IPA: [pjenwaʁ], in italiano «Piedi neri») utilizzato come sostantivo o aggettivo, indica colloquialmente i francesi d'Algeria rimpatriati a partire dal 1962, al termine della guerra d'Algeria. Tali soggetti avevano anche un'altra denominazione, quella di "rapatriés", termine utilizzato dall'amministrazione francese in quanto i loro avi avevano origini metropolitane (Francia metropolitana ) L'espressione viene anche usata per definire gli europei residenti in Marocco francese e Tunisia francese. (it)
- Pied-Noir (w dosłownym tłumaczeniu „Czarna Stopa“) to przydomek francuskich osadników mieszkających we francuskich departamentach Algierii i innych europejskich kolonistów z okresu od 1830 do odzyskania niepodległości przez Algierię (1962 rok). W powszechnym użyciu określenie Pied-Noir stanowi w zasadzie synonim repatrianta. Do grupy tej zalicza się Europejczyków oraz Żydów sefardyjskich, jednak wyklucza ona muzułmanów. Dla niektórych Sefardyjczyków pochodzących z rodzin przybyłych do Algierii przed francuskimi kolonizatorami, nazwa ta odnosi się wyłącznie do algierskich Europejczyków. Termin repatriant nawiązuje do statusu administracyjnego, jaki nadawano, od 1962 roku, Francuzom uciekającym z Algierii w momencie odzyskania niepodległości przez ten kraj, a następnie objął on również ludność przybywającą z Maroka i Tunezji oraz innych francuskich kolonii. Wśród repatriantów z Algierii (wszyscy posiadali francuskie obywatelstwo) znajdowali się również muzułmanie służący w armii francuskiej (częściej określani mianem „harki“) i ich rodziny, a także nie-muzułmanie pochodzący z Europy oraz członkowie społeczności żydowskiej obecnej w Algierii jeszcze przed okresem kolonizacji, którzy otrzymali francuskie obywatelstwo w XIX wieku na mocy Dekretu Crémieux. Określenie Pied-Noir odnosi się zatem do niemuzułmańskich obywateli francuskich z Algierii, a także do Francuzów pochodzących z innych francuskich protektoratów: Maroka i Tunezji (kraje te odzyskały niepodległość w 1956). (pl)
- Pied-noir (franskt uttal: [pjenwaʁ], 'svartfot'), plural pieds-noirs, är en term för franska medborgare som bodde i franska Algeriet före självständigheten.Pieds-noirs inkluderar särskilt de invånare som härstammade från franska eller andra europeiska bosättare (till exempel sådana från Spanien, Italien och Malta), men som var födda i Algeriet. Från den franska invasionen 18 juni 1830 fram till självständigheten var Algeriet administrativt en del av Frankrike. Namnet började användas allmänt strax före slutet av det algeriska frihetskriget år 1962. Tidigare kallades de helt enkelt algerier, medan muslimska folkgrupper i Algeriet kallades muslimer eller inhemska. Vid självständigheten uppgick antalet pieds-noirs till 1 400 000 personer eller ungefär 13 procent av den totala befolkningen. Efter Algeriets självständighet evakuerades över en miljon pieds-noirs av fransk nationalitet till Frankrike. Vid ankomsten brännmärktes de av vänstern för deras påstådda utnyttjande av den inhemska algeriska befolkningen och för att ha orsakat kriget, och därigenom den politiska oron efter den fjärde franska republikens kollaps. Många pieds-noirs kände sig dubbelt alienerade; de var inte hemma vare sig i Algeriet eller i Frankrike. (sv)
- Pied-Noir (pronúncia em francês: [pjenwaʁ], Pé-Negro), plural Pieds-Noirs, é um termo usado para fazer referência aos cidadãos franceses, e outros de ascendência europeia, que viveram no , nomeadamente a Argélia francesa, o Protetorado Francês do Marrocos ou o Protetorado Francês da Tunísia, por várias gerações, até ao fim da governação francesa no norte de África entre 1956 e 1962. Em particular, o termo Pieds-Noirs é utilizado para aqueles cidadãos descendentes de europeus que "regressaram" a França assim que a Argélia se tornou independente, ou nos meses seguintes. Os europeus chegaram à Argélia, como imigrantes, a partir da zona ocidental do Mar Mediterrâneo (em particular de França, Espanha, Itália e Malta), desde 1830. A expressão também é, por vezes, usada para incluir os sefarditas, que se tinham estabelecido no Magrebe, bem antes de 1830, mas muitos dos quais também emigraram após 1962. A partir da invasão francesa de 18 de Junho de 1830, até à sua independência, a Argélia fazia parte administrativa de França (“departamentos franceses” em 1848), e a sua população europeia era designada por argelinos ou colons (colonos), enquanto que os cidadãos muçulmanos da Argélia eram chamados de árabes, indígenas muçulmanos; os muçulmanos chamavam-lhes de roumis ou gaouris. O termo Pieds-Noirs começou a ser utilizado pouco depois do fim da guerra de independência da Argélia em 1962. De acordo com o último censo na Argélia, realizado a 1 de Junho de 1960, existiam 1 050 000 de cidadãos não-muçulmanos (10% do total da população, incluindo 130 000 ). Durante a Guerra da Argélia, os Pieds-Noirs apoiaram a administração colonial francesa na Argélia, sendo opositores dos grupos nacionalistas argelinos, tais como Frente de Libertação Nacional (FLN) e o (MNA). As raízes do conflito têm origem nas desigualdades políticas e econômicas com origem na governação francesa, tal como a procura de uma posição de liderança para as culturas e regras berbere, árabe e islâmica que existiam antes da conquista francesa. O conflito contribuiu para a queda da Quarta República Francesa e do êxodo em massa de europeus e judeus argelinos para França. Depois da independência da Argélia em 1962, cerca de 800 000 Pieds-Noirs de nacionalidade francesa foram evacuados para França, enquanto 200 000 decidiram permanecer na Argélia. Destes últimos, cerca de 100 000 ainda viviam no país e, no final da década de 1960, eram 50 000 os que ainda lá viviam. Aqueles que partiram para França foram vítimas do ostracismo da esquerda, devido à alegada exploração dos nativos muçulmanos, e alguns culparam-nos pela guerra, dando origem, assim, a uma turbulência política que levou ao colapso da Quarta República Francesa. Na cultura popular, a comunidade é muitas vezes representada como tendo sido retirada da cultura da França e pertencendo à da Argélia. Assim, a história recente dos pieds-noirs tem sido marcada por um duplo sentimento: afastamento da sua terra-natal; e da sua terra de adoção. Embora a expressão rapatriés d'Algérie (“repatriados da Argélia”) tenha inerente o fato de, em tempos passados, terem vivido em França, eles nasceram na Argélia, e muitas famílias ali viveram durante várias gerações. (pt)
- Пьє-Нуар (фр. Pied-noir), або Франкоалжирці — етнографічний та історико-культурний термін для опису групи алжирців європейського (французького, іспанського, а також іноді єврейського) походження, що складали значну частину населення Алжиру в період французької колоніальної експансії 1830—1962 роках. Після здобуття Алжиром державного суверенітету в результаті Алжирської війни за незалежність наприкінці 1950-х — початку 1960-х, основна маса більш ніж мільйонного європейського населення країни емігрувала, в основному репатріювалися до Франції. Життя і побут п'є-нуарів мав своєрідний характер, відмінний як від життя і побуту мусульманського населення Алжиру і країн Магрибу, так і від французького населення метрополії, оскільки до середини XX століття більшість франкоалжірцев були уродженцями Алжиру, і багато з них ніколи не бували у власне Франції. Характерно, частково через свій порівняно високий соціально-економічний статус у Французькому Алжирі, франкоалжирці називали себе просто «алжирцями», а місцеве автохтонне мусульманське населення іменували «арабами» або «мусульманами» і були сильно від нього дистанційовані на побутовому рівні. Проте згодом, в ході процесу акультурації, ряд місцевих мусульман сприйняли французьку мову і культуру і встали на сторону французького режиму, отримавши назву ; ті ж з них, хто зовсім асимілювався і перейшли у католицтво іменувалися «евольве» (фр. Evolvés дослівно «ті, що еволюціонували, розвинулися»). (uk)
- 黑脚（法語：Pied-Noir）是指生活在法属阿尔及利亚的法国或欧洲公民，亦可指1956年前生活在法属突尼斯和摩洛哥的法国公民。特别地，黑脚指出生在阿尔及利亚的欧洲定居者后裔，比如法国、西班牙、意大利和马耳他。自1830年6月18日法国入侵到1962年阿尔及利亚独立战争结束，阿尔及利亚一直处于法国统治下。在这段时间里，黑脚被直接称为阿尔及利亚人，而阿尔及利亚的穆斯林被称为穆斯林或原住民。根据1960年6月1日人口统计，阿尔及利亚共有1,050,000非穆斯林公民，其中包括130,000阿尔及利亚犹太人，占总人口的10%。 黑脚一词经常在阿尔及利亚战争中提及。他们反对阿尔及利亚民族主义团体，包括民族解放阵线和。黑脚和阿尔及利亚穆斯林之间的分歧根植于两者在经济和政治上的不平等，以及阿拉伯人、柏柏尔人和其它穆斯林团体对自身领导人的需求。两者的冲突导致了法兰西第四共和国的覆灭，以及大量黑脚移民法国。 至1962年阿尔及利亚独立，共有800,000黑脚移民法国本土，200,000选择留在阿尔及利亚。至1960年代，阿尔及利亚尚有50,000黑脚。返回法国的黑脚往往遭受左翼的排斥，一方面认为他们支持了对阿尔及利亚穆斯林的剥削，另一方面指责他们引起了阿尔及利亚战争。这些政治动乱导致了法兰西第四共和国的覆灭。在主流文化中，由于向往阿尔及利亚，黑脚也往往被认为和法国文化有距离。 (zh)
- Франкоалжи́рцы, также «черноно́гие» («пье-нуар», фр. pied-noir, /pje.nwaʁ/; дословно — «черноногий»; мн. ч.: pieds-noirs) — этнографический и историко-культурный термин для описания группы алжирцев европейского (французского, испанского, а также иногда еврейского) происхождения, составлявших значительную часть населения Алжира в период французской колониальной экспансии (1830—1962). После обретения Алжиром государственного суверенитета в результате Алжирской войны за независимость в конце 1950-х — начале 1960-х годов основная масса более чем миллионного европейского населения страны эмигрировала, в основном репатриировавшись во Францию. Жизнь и быт пье-нуаров имели своеобразный характер, отличный как от жизни и быта мусульманского населения Алжира и стран Магриба, так и от французского населения метрополии, поскольку к середине XX века большинство франкоалжирцев были уроженцами Алжира, и многие из них никогда не бывали в метрополии. Характерно, отчасти из-за своего сравнительно высокого социально-экономического статуса во Французском Алжире, франкоалжирцы называли себя просто «алжирцами», а местное автохтонное мусульманское население именовали «арабами» или «мусульманами» и были сильно от него дистанцированы на бытовом уровне. Всё же со временем, в ходе процесса аккультурации, ряд местных мусульман восприняли французский язык и культуру и встали на сторону французского режима, получив название харки; те же из них, кто совершенно ассимилировался и перешёл в католичество, именовались «эвольвэ» (фр. Evolvés букв. «эволюционировавшие», «развившиеся»). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Un pied-noir (en francès) o peu-negre és un colon europeu a Algèria. Encara que majoritàriament francesos, un nombre considerable eren alacantins o menorquins, a més dels rossellonesos (catalans de ciutadania francesa). (ca)
- الأقدام السوداء (بالفرنسية: Pieds-Noirs) تسمية تطلق على المستوطنين الأوروبيين الذين سكنوا أو ولدوا في الجزائر إبان الاحتلال الفرنسي للجزائر (1830-1962) وفشل الدولة العثمانية في استردادها. (ar)
- Nigra-piedo (laŭlitere) kaj pli esperante Nigrapiedulo estas transskribo de franca esprimo pied-noir, kiu aplikiĝas al Francoj iam vivintaj en Alĝerio antaŭ ties sendependiĝo disde Francio en 1962. Tiuj Francoj (ĉu denaskaj, ĉu asimilitaj) devis rifuĝi al la Patrujo aŭ ekziliĝi eksterlanden. (eo)
- Pied-Noir ("Kaki Hitam"), jamak Pieds-Noirs, diucapkan /pje.nwaʁ/, merupakan sebuah sebutan Prancis yang digunakan untuk merujuk Prancis putih yang tinggal di Aljazair sebelum kemerdekaan Aljazair. Sebutan ini meluas setelah diketahui bahwa para pengkoloni berkulit putih, tetapi karena kaki mereka telah menyentuh tanah Afrika mereka dikatakan memiliki "kaki hitam." Asal nama lainnya adalah fakta bahwa orang Eropa memakai sepatu hitam, sementara warga lokal tidak. (in)
- Le nom « pieds-noirs » désigne les Français originaires d'Algérie et, par extension, les Français d'ascendance européenne installés en Afrique française du Nord jusqu'à l'indépendance, c'est-à-dire jusqu'en mars 1956 pour les protectorats français de Tunisie et du Maroc, jusqu'en juillet 1962 pour l'Algérie française, et au-delà pour ceux qui y sont restés après l’indépendance des trois pays. (fr)
- 피에 누아르(프랑스어: Pied-Noir→검은 발)는 1830년 6월 18일 프랑스의 알제리 침공 당시부터 1962년 알제리 전쟁의 종결에 따른 알제리의 독립까지 프랑스령 알제리에 있던 유럽계(프랑스계, 스페인계, 이탈리아계, 몰타계, 유대계) 사람이다. 또한 알제리 뿐만 아니라 모로코, 튀니지와 같이 프랑스의 식민 통치를 받았던 북아프리카 국가의 유럽계 주민을 포함하는 경우도 있다. 독립 시점까지의 피에 누아르의 인구는 약 100만명이다. (ko)
- Pied-noir (vert. uit Frans: zwartvoet), meervoud pieds-noirs, is een term die wordt gebruikt om de kolonisten (colons) in Algerije aan te duiden tot het einde van de Algerijnse Oorlog in 1962. In een bredere betekenis wordt de term ook gebruikt voor Fransen die Marokko of Tunesië verlaten hebben toen die landen onafhankelijk werden. (nl)
- Il termine Pieds-noirs (IPA: [pjenwaʁ], in italiano «Piedi neri») utilizzato come sostantivo o aggettivo, indica colloquialmente i francesi d'Algeria rimpatriati a partire dal 1962, al termine della guerra d'Algeria. Tali soggetti avevano anche un'altra denominazione, quella di "rapatriés", termine utilizzato dall'amministrazione francese in quanto i loro avi avevano origini metropolitane (Francia metropolitana ) L'espressione viene anche usata per definire gli europei residenti in Marocco francese e Tunisia francese. (it)
- 黑脚（法語：Pied-Noir）是指生活在法属阿尔及利亚的法国或欧洲公民，亦可指1956年前生活在法属突尼斯和摩洛哥的法国公民。特别地，黑脚指出生在阿尔及利亚的欧洲定居者后裔，比如法国、西班牙、意大利和马耳他。自1830年6月18日法国入侵到1962年阿尔及利亚独立战争结束，阿尔及利亚一直处于法国统治下。在这段时间里，黑脚被直接称为阿尔及利亚人，而阿尔及利亚的穆斯林被称为穆斯林或原住民。根据1960年6月1日人口统计，阿尔及利亚共有1,050,000非穆斯林公民，其中包括130,000阿尔及利亚犹太人，占总人口的10%。 黑脚一词经常在阿尔及利亚战争中提及。他们反对阿尔及利亚民族主义团体，包括民族解放阵线和。黑脚和阿尔及利亚穆斯林之间的分歧根植于两者在经济和政治上的不平等，以及阿拉伯人、柏柏尔人和其它穆斯林团体对自身领导人的需求。两者的冲突导致了法兰西第四共和国的覆灭，以及大量黑脚移民法国。 至1962年阿尔及利亚独立，共有800,000黑脚移民法国本土，200,000选择留在阿尔及利亚。至1960年代，阿尔及利亚尚有50,000黑脚。返回法国的黑脚往往遭受左翼的排斥，一方面认为他们支持了对阿尔及利亚穆斯林的剥削，另一方面指责他们引起了阿尔及利亚战争。这些政治动乱导致了法兰西第四共和国的覆灭。在主流文化中，由于向往阿尔及利亚，黑脚也往往被认为和法国文化有距离。 (zh)
- Černé nohy (francouzsky pieds-noirs či singulár pied-noir) je označení francouzských usídlenců žijících v Alžírsku před jeho osamostatněním v alžírské válce. Černé nohy byli potomci předků z Francie či jiných evropských zemí (jako Španělsko, Itálie nebo Malta), kteří se narodili v Alžírsku. Od francouzské invaze 18. června 1830 do osamostatnění roku 1962 se jim říkalo prostě Alžířané. Pojem Černé nohy začal být používán krátce před získáním Alžírské nezávislosti. Muslimští obyvatelé byli označováni prostě za muslimy či původní obyvatele. Při získání nezávislosti žilo v Alžírsku asi 1 400 000 Černých nohou, tedy asi 13 % obyvatelstva Alžírska. (cs)
- Mit Pied(s)-noir(s) ([pje'nwaʁ], wörtlich: „Schwarzfuß, -füße“) bezeichnet man seit den 1950er Jahren die sogenannten Algerienfranzosen, d. h. Europäer, die sich seit dem Beginn der Eroberung Algeriens durch Frankreich in dem nordafrikanischen Land niederließen. Vor den 1950er Jahren war für diese Bevölkerungsgruppe die Bezeichnung colons (Siedler) üblich, die keine Aussage über ihre Herkunft trifft und somit genauer ist. Nur ungefähr 40 % der Siedler stammten aus dem Mutterland Frankreich, insbesondere aus Südfrankreich, Korsika, dem Elsass und Lothringen, die meisten anderen hingegen aus Italien, Spanien und Malta. Zu diesen Europäern kamen einheimische Juden („Israélites“), die schon länger im Maghreb ansässig waren und im 19. Jahrhundert durch das Décret Crémieux die französische Staat (de)
- Αρχικά ο όρος Πιε-νουάρ (γαλλικά: Pieds-Noirs) χρησιμοποιήθηκε για τους κατοίκους της γαλλικής Αλγερίας με γαλλική καταγωγή ενώ μετά τον πόλεμο της Αλγερίας και την ανακήρυξη της ανεξαρτησίας της χώρας ο όρος χρησιμοποιήθηκε και για τους Σεφαραδίτες Εβραίους (που κατοικούσαν στην Αλγερία ήδη πολλούς αιώνες πριν τη γαλλική εισβολή) καθώς επίσης και για κατοίκους με καταγωγή από την Ισπανία, την Ιταλία και τη Μάλτα πολλοί από τους οποίους είχαν γεννηθεί στην Αλγερία. Επίσης ορισμένοι συμπεριλαμβάνουν στους πιε-νουάρ και τους γαλλικής καταγωγής κατοίκους άλλων βορειοαφρικανικών χωρών όπως το Μαρόκο και η Τυνησία. (el)
- Los pieds-noirs (pronunciación en francés: /pjenwaʁ/ 'pies negros') son las personas de origen principalmente francés y, en menor medida, de otros orígenes europeos que nacieron en Argelia durante el período colonial francés desde 1830 hasta 1962, la gran mayoría de los cuales partieron hacia la Francia metropolitana tan pronto como Argelia obtuvo su independencia, o en los meses siguientes. Dependiendo del contexto, la definición también puede incluir a los , a quienes el les había otorgado la nacionalidad francesa. (es)
- Pied-noir (pjenwaʁ ahoskatua, “oin beltz”) direlakoak, pluralez pieds-noirs, europar jatorriko kolonoak izan ziren, frantziar agintaldian (1830-1962 bitartean) Aljeria Frantsesan, Marokoko Protektoratu Frantsesan edo Tunisiako Protektoratu Frantsesan bizi izan zirenak. Deskolonizazio garaian, hau da, 1956 eta 1962 artean, egotziak izan ziren herrialde horietatik. Iparraldeko Afrikako juduei ere, 1870ean frantziar herritartasuna lortu baitzuten, pied-noir deitzen zieten. (eu)
- The Pieds-Noirs (French: [pje nwaʁ]; French for 'Black Feet'; sg. Pied-Noir), are the people of French and other European descent who were born in Algeria during the period of French rule from 1830 to 1962; the vast majority of whom departed for mainland France as soon as Algeria gained independence or in the months following. After Algeria became independent in 1962, about 800,000 Pieds-Noirs of French nationality were evacuated to mainland France, while about 200,000 remained in Algeria. Of the latter, there were still about 100,000 in 1965 and about 50,000 by the end of the 1960s. (en)
- Pied-Noir (w dosłownym tłumaczeniu „Czarna Stopa“) to przydomek francuskich osadników mieszkających we francuskich departamentach Algierii i innych europejskich kolonistów z okresu od 1830 do odzyskania niepodległości przez Algierię (1962 rok). W powszechnym użyciu określenie Pied-Noir stanowi w zasadzie synonim repatrianta. Do grupy tej zalicza się Europejczyków oraz Żydów sefardyjskich, jednak wyklucza ona muzułmanów. Dla niektórych Sefardyjczyków pochodzących z rodzin przybyłych do Algierii przed francuskimi kolonizatorami, nazwa ta odnosi się wyłącznie do algierskich Europejczyków. (pl)
- ピエ・ノワール (Pieds-noirs) とは、1830年6月18日のフランス侵攻から、1962年のアルジェリア戦争終結に伴うアルジェリア独立までのフランス領アルジェリアに居たヨーロッパ系（フランス、スペイン、イタリア、マルタ、ユダヤ系）植民者。また、アルジェリアだけでなくモロッコ、チュニジアを加えたマグレブ諸国のヨーロッパ系住民を含める場合もある。独立時点までのピエ・ノワールの人口は約100万人だと推される。 1962年のアルジェリア独立により多くは母国に帰国したが、フランス本国で差別的な扱いを受けている。 アルジェリアのユダヤ系住民で、同様にフランス国民として引き揚げてきた者も含むことがある。 (ja)
- Франкоалжи́рцы, также «черноно́гие» («пье-нуар», фр. pied-noir, /pje.nwaʁ/; дословно — «черноногий»; мн. ч.: pieds-noirs) — этнографический и историко-культурный термин для описания группы алжирцев европейского (французского, испанского, а также иногда еврейского) происхождения, составлявших значительную часть населения Алжира в период французской колониальной экспансии (1830—1962). После обретения Алжиром государственного суверенитета в результате Алжирской войны за независимость в конце 1950-х — начале 1960-х годов основная масса более чем миллионного европейского населения страны эмигрировала, в основном репатриировавшись во Францию. Жизнь и быт пье-нуаров имели своеобразный характер, отличный как от жизни и быта мусульманского населения Алжира и стран Магриба, так и от французского нас (ru)
- Pied-Noir (pronúncia em francês: [pjenwaʁ], Pé-Negro), plural Pieds-Noirs, é um termo usado para fazer referência aos cidadãos franceses, e outros de ascendência europeia, que viveram no , nomeadamente a Argélia francesa, o Protetorado Francês do Marrocos ou o Protetorado Francês da Tunísia, por várias gerações, até ao fim da governação francesa no norte de África entre 1956 e 1962. Em particular, o termo Pieds-Noirs é utilizado para aqueles cidadãos descendentes de europeus que "regressaram" a França assim que a Argélia se tornou independente, ou nos meses seguintes. (pt)
- Pied-noir (franskt uttal: [pjenwaʁ], 'svartfot'), plural pieds-noirs, är en term för franska medborgare som bodde i franska Algeriet före självständigheten.Pieds-noirs inkluderar särskilt de invånare som härstammade från franska eller andra europeiska bosättare (till exempel sådana från Spanien, Italien och Malta), men som var födda i Algeriet. Från den franska invasionen 18 juni 1830 fram till självständigheten var Algeriet administrativt en del av Frankrike. (sv)
- Пьє-Нуар (фр. Pied-noir), або Франкоалжирці — етнографічний та історико-культурний термін для опису групи алжирців європейського (французького, іспанського, а також іноді єврейського) походження, що складали значну частину населення Алжиру в період французької колоніальної експансії 1830—1962 роках. Після здобуття Алжиром державного суверенітету в результаті Алжирської війни за незалежність наприкінці 1950-х — початку 1960-х, основна маса більш ніж мільйонного європейського населення країни емігрувала, в основному репатріювалися до Франції. Життя і побут п'є-нуарів мав своєрідний характер, відмінний як від життя і побуту мусульманського населення Алжиру і країн Магрибу, так і від французького населення метрополії, оскільки до середини XX століття більшість франкоалжірцев були уродженцями А (uk)
|
.svg){kind=link}
